У Марини Дмитрівни
стільки всяких справ.
Без Марини Дмитрівни
хто б отак прибрав?
Хто так гарно ліжечко
ковдрою заслав?
Хто старанно віником
скрізь позамітав,
витер пил ганчіркою
з столу та з вікна?
Все Марина Дмитрівна,
все сама вона!
У Марини Дмитрівни
п’ятеро дітей
та ще з ранку раннього
тисячі гостей.
З кожним поздоровкайся,
зручно посади,
дай тому цукерочку,
другому води,
той гуляти проситься,
той упав з стільця...
У Марини Дмитрівни
діла — без кінця!
На таку сімеєчку
наварить обід —
із такою справою
жартувать не слід!
Ось вже наготована
зелень до борщу.
Борщику наварено
дітям досхочу.
Ще Марина Дмитрівна
й пиріжки пече:
збоку тільки глянути
слинка потече!
Та Марина Дмитрівна
неабияка:
кращого не знайдете
ви й будівника.
Що вже набудовано
фабрик та домів!
Крім Марини Дмитрівни,
хто б отак зумів?
А коли увечері
діти ляжуть спать,
тут Марині Дмитрівні
треба й почитать.
Сяде, перегортук
отакі книжки!
Довго роздивляється
різні малюнки.
Що в книжках написано
і про що там річ —
все б їй знать хотілося!
Та надходить ніч.
От і сон з дрімотою
до кімнати йдуть
і Марину Дмитрівну
спатоньки кладуть.
Ну, хіба ж не стомиться
кожен чоловік?
А Марині Дмитрівні
тільки п’ятий рік...
От вона умилася,
в ліжечко лягла.
От і спить Мариночка,
дівчинка мала.
|
|
|
