Бджолина перемога

Наталя Забіла

— Дзум-дзум-дзум!
дзинчить сопілка
в теплій ранковій імлі:
це прокинулася бджілка
на дубочку, у дуплі.

Із дупла, немов із хатки,
вилітають волохатки
і сідають на квітки
мед збирати залюбки.

Назбирають меду досить
і додому все відносять —
до клітинок щільників
для личинок-малюків.

— Дзум дзум-дзум! —
немов сопілка
пізно ввечері дзинчить:
це	летить трудяща бджілка
після праці відпочить.

А у лісі, у барлозі, у норі, де шумлять високі сосни угорі, де прудкі стрибають білки з верховіть, жив кошлатий непривітливий ведмідь.

Як вилазить він з барлога уночі, та як піде без дороги крізь кущі, та до спілої малини добреде — аж оскома на старого нападе.

Буркотить незадоволено ведмідь:

— Чим би це мені солодким закусить? Десь недавно я прочув, що у бджілок солоденький та пахучий є медок. От по лісі я піду, піду, піду. Та бджілок отих знайду та нападу!

Та почув це світлячок, непомітний черв’ячок. Він ліхтарик засвітив і комарика збудив:

— Ой, комарик,
любий брате!
Треба бджіл порятувати,
бо на них напасти хоче
лютий велетень — ведмідь!

І понісся серед ночі тонконогий молодець на узлісся, на дубочок, без дороги навпростець.

— Бджоли, бджоли!
Годі спати,
вилітайте
геть із хати,
бо на вас
напасти хоче
лютий велетень —
ведмідь!

Стурбувались волохатки, швидко вилетіли з хатки. І на гілку, на дубок, сіла бджілка-ватажок:

— Не тікати!
Нас багато,
наші жала —
як голки.
Треба хатку боронити,
бо загинуть наші діти
і медові щільники.

А вже ворог просувається вперед. Чути — шорох пробігає між дерев. Чути хрускіт під вагою підошов: це ведмедище до дуба підійшов.

Ось підходить волохатий та старий...

Ось підводить хижу пащу догори...

Ось він лізе по дупластому дубку:

— Зараз, зараз покуштую я медку!

Тут бджілки усі до зброї:
— Дзум-дзум-дзум!
Як знялися цілим роєм:
— Дзум-дзум-дзум!

Задзвеніли, задзижчали на весь ліс. І вп’ялися гострі жала звірю в ніс.

Не відпустять смілі бджоли розбишаку ні на мить. Покотився аж додолу переляканий ведмідь...

Ну й було ж тут реву-реву, як тікав він до нори! Навіть білки на деревах реготалися згори.

Втік злодюга до барлога, а комарик на весь ліс про бджолину перемогу звістку радісну розніс.

І в дуплі радіють бджоли:
— Дзум-дзум-дзум! —
Лунає спів, —
не злякаємось ніколи
найлютіших ворогів.
Всі ми дружні,
всі — сестрички.
Кожна бджілка —
невеличка,
та в великому рою
всі ми дужі,
одностайні
і гуртом усіх, звичайно,
переможемо в бою!