Зовсім світ перевернувся,
Не так уже стало:
Кривда всюди на покуті,
А Правди чортмало.
Край порога нема місця,
Мерзне за дверима —
Бідна Правда не багата,
А Кривда з грошима.
Оті вражі крючкотворці
Усе лихо роблять,
Як попадуть в свої лапи —
Так за ніс поводять;
Чия кишеня повніша —
Той і буде правий.
Самі ж викрутяться живо,
Як біси лукаві.
Нехай добрий не діждеться
По судам тягаться,
Бо не візьме він нічого,
Даром буде праця.
У шпаківню ще засадять,
Худобу однімуть,
Обезчестять, сердешного,
І свитку іздимуть.
Як обдеруть уже зовсім,
Пустять на поруки:
Де вже тільки можна зірвать,
Дак погріють руки.
От я знаю один случай,
Коло мене стався,
Що багатий ік бідному
В ниву уворався.
Бідний казав багатому,
Що він обиджає,
Що послідній шматок хліба
В його однімає.
Іще вилаяв, як знав вже,
Да все шкоду робить.
Прийшла оранка, і бідний
Із плужком виходить.
Може, спрягся, бідолашний,
Щоб не пустувало,
Мало він мав батьківщини
І скотини мало.
Тут і почали змагаться,
Трохи не побились,
Один на другого в суді
Жаліться хвалились.
Бідний каже: «Якби не гріх —
В суді б не тягався,
Роздавив би, як ту жабу,
Швидко б розщитався.
Істиком би по голові
Тріснув разик, двічі,
Полетіла б душа в пекло,
Вилізли б і вічі». —
«Процентуюсь! — зараз крикнув
Багатий ік людям: —
Кажіть же ви все, що чули,
Да по правді суддям».
Зараз додому поїхав,
Найняв писаряку,
Надригали прошеніє
Уже не без лишку.
Написали, що той його
Убить похвалявся,
Що по полю з сокирою
За ним він ганявся.
Свідителей поззивали,
У бідного ж мало:
Хто за голого потягне?
От діло й пропало!!
Багатий же давав гроші,
Всякі лакоминки,
І хліб святий мішечками,
Й годовані свинки;
Бідний думав бубличками
Одмогтись, сердешний;
Там хто більше дає грошей,
Той і буде чесний.
Присудили за безчестя
Із бідного штрапу,
Продали у неборяги
Посліднюю шкапу.
У монастир за похвали
Каятися вперли,
У тюрмі ще поморивши,
Достанку обдерли.
Таким би замість мундирів
Петлі б дать на шиї
Да голодом перемучить,
Потопить в помиї,
Щоб і води не поганить
Чистої, бігучей;
По два разом в помийницю!
Вони дуже гнучі!..
|
