Хату нову ік весіллю
Робить пильновали;
Доробивши гарнесенько,
Майстрів розщитали;
По два рублі із копою
Вони поділились,
Пішли собі, а дівчата
Мазать заходились.
Зсередини і знадвору
Крейдою білили,
Ще й пучками по всій печі
Квіток накрасили.
Гарно, світло було в хаті,
Весело й дивиться:
Якби в мене така була,
Як буду жениться!
Лавки були кругом хати
Широкі, соснові;
Столи, привалок, полиці
Усі були нові.
Як зовсім уже прибрали,
Все повимивали,
Вильця зараз поробили,
Молоду вбирали.
Як убрали — по улицям
Пішли всі співати;
По всім дворам заходили
К весіллю прохати.
Потім додому вернулись —
Гостей дожидались;
Дождавшися — з музиками
За стіл посаджались.
Молода, як квітка, гарна,
Здоровая, біла,
Із молодим на покуті
Під житом сиділа.
А баби точили бали,
Горілочку пивши,
Свахи пісеньок співали,
Між ними сидівши,
Їли всячину, м’ясиво,
Музики скрипіли.
Котрі їсти не хотіли —
Гопака садили.
Дівчаточка дрібнесенько
Тупали ніжками,
Головками киваючи
Перед парубками,
А парубки, в боки взявшись,
Ходором ходили!
Приспівують, притупують,
Да дівок вертіли.
Од обіду як устали,
Наївшись, напившись,
Загукали, пішли скакать,
Мовби побісившись.
Підперезав дружко себе
Навхрест рушниками,
Скакав в кучми серед хати,
Як чорт із рогами.
«Давайте, — кричить, — горілки,
Цінной, не сивухи!
Не хочу я пити такой,
Нехай п’ють псяюхи!
Отим свахам, отим бабам
Сивуха годиться,
А нам доброї давайте,
Щоб добре й напиться!»
От як випили вже гарно,
До шталту сказати,
Інший пузом, інший рачки
Полізли із хати.
Парубки ше все держались
На ногах з дівками;
А музики, підтягнувши,
Вже не так-то грали.
«Матері чорт! Не під ноги! —
Кричить на музики
Парубійка більший за всіх. —
От же поб’ю пики!
Грайте лучче! Що це таке,
На сміх піднімають,
Тропака не можна вибить,
Чорт-вить як іграють.
Отце! Сукиного сина
З сими музиками;
Годі скакать, ще давайте
Жартувать з дівками».
Каблучки в них однімали,
Деякі мінялись,
А деякі другим грищем
Собі забавлялись.
Вечоріть уже як стало —
Знов музики грали,
Да вже дівки з парубками
Більш не танцювали,
Бо молодих у комору
Повели вже спати.
Не поутру і дівчатам, —
Пішли всі із хати
По домівкам, а іншії
Під тин з парубками,
Щоб, бач, знать, яке весілля:
Чи буде з квітками.
Трохи згодом як закричать
Дружко із свахами:
«Гу! Гу! Гу!» — давай в’язать
Руки всім стьожками.
Отут як почали співати,
Усяк вимовляти;
Один про те, другий про се,
Да надвір із хати.
Пішли всюди по улицям,
Ляскають руками,
Свистять, кричать, гогокають,
Дригають ногами.
А яке буде весілля?
Про те ми не знали:
Без хомута батько ходив,
«Калину» співали.
|
