Повз двір, де мила живе,
Я проїхав двічі,
Да не бачив голубоньки
Ні разу у вічі.
Затьохкало серце в мене,
Як з двором зрівнявся.
Дуже бачиться хотілось,
І кінь зупинявся.
Да нерано було уже,
Як я мимо їхав,
Оглядався назад довго,
Неначе хто кликав.
Так сам собі і подумав:
Чи й ти так скучаєш?!
Коли вірно мене любиш,
То й бачить бажаєш.
Ой як вірно мене любиш,
Будем жить з тобою
Цілий вік, моє серденько,
Як риба з водою.
|
|
|
