Домініканський оборонний монастир. Летичів

Домініканський оборонний монастир розташований у центрі міста. Від нього збереглися фрагменти мурів XVI століття, оборонна башта та Успенський костел з прилеглими корпусами келій. Цей комплекс започаткований у першій половині XIV століття будівництвом укріплення (можливо — дерев’яного) для захисту від татарських нападів. У першій половині XVI століття на місці цього укріплення було зведено мурований замок, під захистом якого тоді ж побудовано мурований костел Успіння Пресвятої Діви Марії. Кам’янецький староста Ян Потоцький на початку XVII століття фундував у Летичеві монастир чернечого ордена домініканів. Для цього протягом 1606—1638 років костел і замкові оборонні укріплення перебудовано, унаслідок чого утворився оборонний домініканський монастир. Під час захоплення турками Поділля у 1672—1699 роках комплекс зазнав руйнувань, після яких його відбудували в 1724 році.

Успенський костел зального типу, з гранчастим пресбітерієм і двома каплицями обабіч нави. Кожна каплиця увінчана куполом. З центральним об’ємом костелу капели з’єднуються за допомогою арок. Над головним, західним фасадом влаштовано фронтон, декорований волютами й кам’яними вазами. Такі ж вази, вміщені на схилах даху, відмічають межу нави й пресбітерію. Над ними, на гребені даху, влаштовано вежечку з фігурною маківкою (сигнатурка). В його архітектурі бачимо поєднання рис таких різних стилістичних епох як готика й бароко (стрілчаста форма вікон і барокові волюти на фронтоні головного фасаду), а також ключовидні бійниці, що засвідчують його оборонне призначення. З півночі до костелу прилягає двоповерховий корпус келій, що утворює прямокутний у плані внутрішній двір за типом монастирського клуатру, характерного для західноєвропейського середньовіччя.

Наріжна східна башта, мурована з рваного каменю-вапняку, дуже добре збереглася дотепер. Вона двоярусна з підвалами, діаметром 10 метрів. Підвал і перший ярус перекриті склепіннями. Башта має вузькі, рідко поставлені ключовидні бійниці й гарматні амбразури, кам’яні сходи в стіні. Первісно башта завершувалася високим наметовим дахом. Теперішнє вінчання у вигляді зубців, що утворюють своєрідну корону, — мотив, поширений у декоративному оформленні оборонних споруд Поділля XVI—XVII століть.