|
|
Ізнемігся старий вовк,
Ледве що плететься.
Аж з ягнятами вівця
На полі пасеться.
Приходить він до вівці,
Став на задні п’яти,
Просить собі на обід
Їдного ягняти.
Та і каже, що: «Не дам.
Не мої ягнята,
А от онде тато їх,
Попроси у тата!»
Пішов вовк до барана,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Ягня яке дати.
А той тільки вгору гоп!
Як тріснув рогами —
Так старого й покотив
Догори ногами!
Підійнявся старий вовк,
Ледве що плететься,
Аж дивиться: із лошам
Кобила пасеться.
|
|
|
