Підійшов він і туди,
Став на задні п’яти,
Просить собі на обід
В кобили лошати.
Та і каже, що: «Не дам!
Не моє лошатко,
А от, — каже, — на горі
Ходить його татко!»
Вовк до огиря іде,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Лоша теє дати.
А той каже йому: «Стій!
Пораджуся мами».
Обернувся — як кресне
Вовка копитами!
Аж на гони старигань
Полетів до лиха,
Покотився разів п’ять,
Підійнявся стиха.
Іде далі старий вовк,
Ледве що плететься,
Аж з пацятами свиня
На горі пасеться.
Іде, бідний, і туди,
Став на задні п’яти,
Просить собі на обід
Їдного пацяти.
Та і каже, що: «Не дам,
Не мої пацята,
А он, — каже, — попроси,
Коли хоч, у тата».
Іде вовк до кабана.
Став його благати,
Щоби йому на обід
Поросятко дати.
А той його примостив
Задом над скалою
Та спереду як турнув
Вовка головою!
Та так бідний старигань
З гори й покачався...
І лежав він та й лежав,
Далі обізвався:
«Отак, — каже, — коли хоч
Що-небудь зробити,
То до батька не ходи
Поради просити!»
|
