Перейшов чорнявий
Вузенькую кладку —
Затуманив, перехмарив
Біленькую хатку.
Сумує голубка,
Сумує дівчина,
А брат її й не відає,
Що то за причина.
Сумує дівчина
Щодня і щоночі,
Все за річку, все за кладку
Поглядають очі.
«Що з тобою, сестро?
Чи ти нездорова?»
А сестра його вздихає,
Не мовить ні слова.
Брат ходить полює,
Нічого не знає,
А та свого миленького
Вдома обіймає.
Брат ходить полює,
Сестрицю годує,
А та свого миленького
В садочку цілує.
Брат ходить полює,
Вертає у хатку,
А та свого миленького
Веде через кладку.
Провела за кладку,
Назад повертає,
А брат стоїть край віконця,
Кладку заклинає:
«Бодай же ти, кладко,
Гниллям перегнила,
Що ти мене, молодого,
Сестриці згубила!
Бодай же ти, кладко,
Напилась водиці,
Коли буде мій нелюбий
Іти до сестриці.
|
