|
|
Мы ехали по степям Украины,
и один из наших привалов
был назван Вами
«В тени жаворонка».
Із листа М. Ушакова
до автора
Ми степом їхали. Немилосердно
Палило сонце, коники сюрчали
В сухому полині. Здавався тріск
Отих зелено-сірих стрибунців,
Яких Крилов з бабками переплутав,
Сухим, як і полинь. В таких випадках
Про воду, звісно, марять подорожні,
Про сині ріки, про озера срібні
(Не сердьтесь за епітети старі!),
Про затінок, про вогку прохолоду,
Про відпочинок під гіллям вербовим
Чи в зелені березового гаю,
Про тихий сон на запашному сіні
Під вічний, невгамовний шум осик
Та сокорів...
До традиційних мрій
Про все оте приєднана була
І гадка, що пора вже пообідать,
Чим бог послав і що поклав нам бог
В автомобіль, дбайливо перенісши
З одеської крамниці гомінкої.
|
|
|
