|
|
Гриць скінчив уже й верблюда:
Височезний, три горби!
Звів він голову угору,
Тягне листя із верби.
Домальовував Івасик,
Та вже в хаті аж гуло!
Діти плигали, сміялись...
Так їм весело було...
Аж у хату батько й мати...
Мати скрикнула: «Ой, жах!
Я ж яєць ще не варила...
Хто?! Пізнаю по очах!!»
Як німі, сиділи діти...
Та всміхнувсь старий Максим:
«Не біда: на тісто підуть!
Я й сире яєчко з'їм...
Так, під квочку дев'ятнадцять,
З решти будуть писанки.
Воно, варені смачніші...
Зате маєм малюнки!»
Так, як сказано, й зробили...
Треба йти негайно в хлів!
Всі пішли: і батько, й мати,
Гриць на місці вже сидів.
Бідна квочка так зраділа
Мальовничим писанкам,
Що, зворушена, й не знала,
Що казати діточкам.
Ось і смеркло. Усі разом
Повечеряли й лягли.
Та заснути чомусь діти
Довго-довго не могли.
Все їм згадувались звірі,
Кожний сам себе питав:
Чи не краще, коли б чорним
Вуха він намалював?..
|
|
|
