|
|
... І боліло, боліло нам
Там...
В днях...
Ах!
Не треба!
Під наметом нового неба,
На просторах полів нових —
Нині відпускаєш рабів твоїх,
Часе!
Бо ми бачили муку твою —
І вірили в радість!
Бо ми бачимо радість твою —
Змучені...
І нам скажуть тоді: відпочиньте!
|
|
|
