Зелені свята

Цього дня стародавні римляни святкували день предків — розалії. На думку дослідників, назва свята походить від назви квітки — троянди (рос. роза). Традиція святкування була перейнята давніми слов’янами, а пізніше, з прийняттям християнства на Русі, органічно злилася зі святом Трійці.

Тиждень перед Трійцею — зелений тиждень (інші назви — клечальний, русальний). Зелені свята зазвичай мають такі складові:

— три останні дні зеленого тижня;

— три перші дні троїцького тижня.

Відповідно до народних вірувань під час Зелених свят прокидаються небіжчики. Вважається, що цими днями можна зустріти русалок, які виходять із води.

У четвер, перший день зеленого тижня, незаміжні дівчата завивають вінки з конвалій, василька, чебрецю, полину й інших квітів у полі, у лісі, співаючи відповідних святу пісень. Потім вони ходять від хати до хати з цими вінками на голові.

У деяких регіонах України від самого ранку цього дня дівчата готують різні святкові страви. На обід обов’язково слід подати смажену яєчню на додачу до інших страв. Потім вони готують вибране для святкування подвір’я: ретельно прибирають, ставлять посередині молоде деревце, а під нього — посудину з водою.

Діти, переважно хлопчики, тримають у руках приготовлені дівчатами страви та відра на палицях, наповнені пивом. Одна з дівчат бере в руки деревце та починає співати. До неї приєднуються інші дівчата. Потім усі діти урочисто йдуть до лісу. Там розкладають принесену їжу та починають пригощатися.

Після пригощання дівчата розходяться лісом і вибирають одну або кілька берізок для завивання. Вінки в’ють прямо з гілок берези, не відриваючи їх від дерева. Коли берези вже «прикрашені», дівчата обирають старшу куму, підкидаючи вгору хустки: котра підкине вище — та й старша кума. А в день власне Трійці дівчата знову йдуть до лісу — розвивати берези. Стан вінка з березового гілля показує дівчині, яка його завивала, яким для неї буде наступний рік — вдалим чи не дуже.

Або ж так. Дівчата та хлопці парами завивали гілки на березі колом, обнімаючись крізь нього. Тоді хлопець зрізав цей «вінок», щоб гілки не розійшлися, а дівчина кидала його на воду, ворожачи на ньому, як у час купальських свят. Учасники обряду (чи це пара — хлопець з дівчиною, чи двоє дівчат) ставали кумами — найближчими друзями:

Ой кумочки, да голубочки,
Ми у ліс ідем, ми кумиться йдем!
І покумимося, й поголубимося!
А на дубочку два голубочки:
Вони купляться, обіймаються й пригортаються...

Трохи по-іншому виглядає обряд завивання берези в білоруському варіанті: дівчата розвішують на березах уже готові, заздалегідь сплетені з квітів вінки, а потім стрибають навколо дерев, ляскають у долоні та співають. Замість «старшої куми» дівчата обирають з-поміж себе «русалку», яка й верховодить у жартах і танцях з нагоди свята.