Склад бджолиної сім'ї

Реферат

Матка — єдина самка, яка відтворює потомство в сім'ї бджіл. Вона втратила здатність виконувати інші функції, проте досягла високої продуктивності у відкладанні яєць. За сезон від неї можна одержати до 150—200 тис. потомків. Із внутрішніх органів у неї найбільш розвинена статева система. У видовженому черевці містяться два яєчники, кожний з них складається з 120—200 яйцевих трубочок. Сформовані в них яйця проходять спочатку по парному яйцепроводу, потім непарному, з яким через тоненьку трубку з'єднується спермоприймач. Б останньому зберігаються чоловічі статеві клітини, якими запліднюються яйця. Природне осіменіння матки відбувається під час одного або кількох вильотів її в молодому віці. До парування вона готова через 7 днів після виходу з маточника. Найчастіше в спермоприймач потрапляє сперма від 6—8 трутнів. Там вона зберігає свою, життєздатність до кінця життя матки завдяки своєрідним умовам. Для зустрічі з трутнями здійснюються вильоти на 1—2, зрідка на 5 км і далі. Зареєстровано випадки повернення у вулик спарованих маток з польотів на 12 км. Якщо протягом першого місяця життя матка не була спарована, то потім здатність до цього акту втрачається. Тоді самка залишається неплідною і починає відкладати незапліднені яйця, з яких виводяться трутні. Після осіменіня матка з вулика не вилітає, за винятком природного роїння. Готуючись до вильоту з роєм, вона тимчасово припиняє відкладання яєць.

Плідна матка малорухлива, повільно переміщується на стільниках з розплодом. Її оточує група бджіл-доглядачок. З ними навіть поза сім'єю (в кліточці) вона може жити 15—20 днів, а іноді й місяць. Вилучена із сім'ї матка гине через 2—3 дні. Від матки через бджіл, які перебувають ближче до неї, сім'я одержує маточну речовину. Це специфічні сполуки, що впливають на фізіологічний стан робочих бджіл, через них передається відчуття присутності в сім'ї матки. Як тільки її не стане, вже через півгодини бджоли змінюють поведінку.

У сім'ї без матки бджоли непокояться (під час огляду шумлять), послаблюють льотну активність, особливо збирання пилку. Крім того, у комірках відсутні яйця, а згодом і весь розплід, припиняється побудова стільників, починається закладання свищових маточників серед бджолиного розплоду. Тривала відсутність матки може призвести до відкладання яєць бджолами-трутівками, внаслідок чого з'являється горбатий розплід. З їх незапліднених яєць у бджолиних комірках виводяться трутні. Якщо сім'я не може вивести собі свищову матку після осиротіння або пасічник не підсадить іншу, вона загине. Бджоли-сироти погано захищають своє гніздо.

Трутні — чоловічі особини, яких виводиться у кожній сім'ї різна кількість. Вони потрібні для парування з маткою. Статевої зрілості самці досягають через 10—12 днів після виходу з комірки. В пошуках маток вони періодично вилітають з вуликів, особливо в погожі дні. З великої кількості у паруванні бере участь надто мало трутнів. Після цього вони гинуть, а їх сперма залишається у спермоприймачі матки. Із запліднених яєць розвиваються жіночі особини сім'ї. Самі ж трутні розвиваються з незапліднених яєць. Для парування трутні найчастіше літають в зоні 2—4 км від своїх вуликів. В окремих місцях навколо пасік вони скупчуються і чекають на зустріч з молодими матками.

Вільне парування в повітрі забезпечує природний відбір найбільш сильних і здорових самців й практично виключає можливість близькоспорідненого розведення. Трутні, які не зустрілися з матками, повертаються з польоту назад. На їх утримання бджолині сім'ї витрачають значну кількість корму. Так, кожна тисяча трутнів потребує на розвиток і годівлю до кінця життя близько 7 кг меду. Тому кількість самців у сім'ях потрібно регулювати, обмежуючи виведення зайвих. Пасічникам доводиться запобігати відкладанню надмірної кількості незапліднених яєць, особливо у звичайних сім'ях.

У кращих сім'ях трутнів залишають на плем'я. Одним з ефективних заходів, що запобігають зайвому виведенню самців, є використання у розплідній частині гнізда стільників з бджолиними комірками. Але на пасіках, уражених вароатозом, у весняно-літній період для виведення трутнів треба мати збільшені комірки у всіх сім'ях. Систематичне вилучення трутневого розплоду з кліщами дає позитивні результати в боротьбі з хворобою.

Робочі бджоли — жіночі особини сім'ї, в складі якої їх буває одночасно до 80—100 тис. Вони пристосувались виконувати різноманітні функції, втративши здатність до відтворення потомства. Відкладання ними яєць спостерігають тільки тоді, коли бджолина сім'я не може вивести матку і їй загрожує загибель. Статева система у робочих бджіл недорозвинена, внаслідок чого парування їх з трутнями не відбувається. Широка функціональна діяльність забезпечується добрим розвитком інших органів. Так, у робочих особин порівняно з маткою вдвічі довший хоботок, виникли восковидільні залози, добре розвинулась підглоткова залоза, на гомілках третьої пари ніг з'явились кошички для пилку.

Велике значення для виконання функцій і поведінки бджіл мають органи, розміщені на антенах. Зокрема, на кінцевих члениках знаходяться органи нюху, якими вони відчувають запах квіток, меду, членів своєї або чужої сім'ї. Чутливість до запахів надто висока. Через це у безмедозбірні періоди треба ховати стільники та продукцію у недоступних для бджіл місцях.

У перші 2—3 тижні життя бджоли виконують внутрішньо-вуликові роботи: чистять комірки стільників, обігрівають розплід, годують личинок, готуючи їм кашку та виділяючи молочко. Потім у вулику вони виготовляють мед з нектару, будують стільники, вентилюють і охороняють гніздо. Молоді бджоли, починаючи з 5—7-го дня життя, здійснюють нетривалі вильоти опівдні. У сприятливі погожі дні дружно кружляють перед вуликом і навколо нього, починаючи привчатись до орієнтування в просторі. Поступово у них виробляється рефлекс на місце, куди вони потім безпомилково повертаються. Тому не можна переставляти вулики з бджолами на території пасіки або перевозити їх на близьку відстань (до 3 км). Перевозять бджіл звичайно за 4 км і далі. На новому місці вони знову почнуть орієнтувальні вильоти.

Виняткову роль в орієнтуванні відіграють органи зору. На голові розміщена пара складних (фасеточних) і троє простих очей. Основне зорове відчуття сприймається за допомогою фасеточних очей. Бджоли чітко розрізняють синій, жовтий, зелений, білий кольори та ультрафіолетові промені. Постійний орієнтир для льотної роботи — сонце, навіть закрите хмарами. На пасіці та трасі польоту блуканню перешкоджають кущі й дерева, особливості рельєфу та самі вулики.