Показ мужності, відваги запорожців у поемі «Гамалія». II варіант

8 клас

Т. Шевченко присвятив усе своє життя служінню Батьківщини. Він любив природу рідного краю, його історію, фольклор, але найбільше земляків — простих людей.

Зростаючи серед селян, він з власного досвіду знав їх важке і принизливе становище. У багатьох своїх творах Кобзар закликав українців до національного відродження, нагадував про їхнє славне історичне минуле.

Величні для нашого народу часи козаччини оспівував поет у поемі «Гамалія». Т. Шевченко захоплюється мужністю і відвагою ватажка козаків Гамалії. Ніщо не може злякати його, адже він прагне здійснити благородну мету — врятувати братів-козаків з турецької неволі. Розбурханому морю він одповідає: «Не злякає», — і продовжує керувати своїм байдаком. Усі інші козаки хочуть того самого, що і їх ватажок:

Адже найгірше для козаків «пропасти на чужині». І помста воїнів-українців була страшною: Візантія оніміла «на ножах в крові». Запорожці билися завзято і безстрашно:

Визволивши співвітчизників, козаки повертаються додому. І ніхто не женеться за ними, бо бояться жорстокої кари «завзятих чубатих слов'ян». Такими мужніми і відважними лицарями змалював Т. Шевченко запорожців у своїй поемі.

Кобзареві хотілося б бачити своїх сучасників такими саме завзятими лицарями. Між минулим і сьогоденням не існує прірви: пам'ять про славні часи козаччини має надихати українців на боротьбу проти поневолювачів.