![]() |
Українські думи — один із найпойулярніших видів усної народної творчості. Тому не дивно, що Т. Шевченко, який надзвичайно високо оцінював художні якості вітчизняного фольклору, використав мотиви народних дум, невільницьких плачів, а також історичних пісень у поемі «Гамалія». Поема Т. Шевченка не має зовнішньої правдоподібності: історичних фактів про морські походи отамана Гамалії немає. Кобзар прагнув народнопоетичними засобами змалювати історично правдиву картину морського визвольного походу. Ідучи за народною традицією, Т. Шевченко персоніфікує природу: Хортиця розмовляє з Лугом, «реве гарматами Скутара», скрегоче зубами, «реве, лютує Візантія»,
У поемі має місце і властива усній народній творчості ідеалізація козаків-запорожців і їх ватажків. Велетнем здається нам Гамалія, який «сам хурдигу розбиває, кайдани ламає». Козаки порівнюються з соколятами, орлятами, вони сміливо літають, «неначе птахи чорні в гаї». Як і в народних творах, Т. Шевченко вживає в поемі рядки-рефрени для підсилення емоційного сприйняття:
Поема також має нерівноскладові рядки і переважно дієслівне римування, що характерне для народних дум. У поемі «Гамалія» Т. Шевченка, витриманій у дусі народних дум, усі засоби художнього зображення цілком народні. Однак це не робить твір наслідуванням. Адже «Гамалія» — цілком оригінальна поема, народжена українським генієм — Кобзарем. |