![]() |
У своїх байках Л. Глібов змальовував суперечності кріпосницького ладу. Нездатність деяких панів хазяйнувати, через яку страждав трудящий люд, набувала за тих часів особливої злободенності. У творі «Мірошник» Л. Глібов зображує недбалого господаря, який «не гаразд за діло брався». Маючи водяний млин, цей «хазяїн» не доглядає за ним та не ремонтує:
До порад людей Мірошник прислухатися не хоче, бо сподівається, що «води ще стане на ввесь вік», адже «річка — не калюжа». Такі необачність та лінощі призвели до сумних наслідків: «вода зійшла — колеса стали». Тільки тепер зрозумів Хома, що сталося лихо.
Мірошника проймають страх і розгубленість. Звідси його ненависть до невинних курей, що прийшли до ставка напитися води. Однак помста курям не виправила безпорадного становища Хоми: «млин стоїть, хоч прірву й загатив». Хома залишився ні з чим: і без води, і без курей. У моралі байки Л. Глібов висловлює головну думку твору. Кріпосники марно витрачають сотні карбованців, однак жорстоко визискують трудівників. Автор застерігає панів: такий спосіб ведення хазяйства може призвести лише до повного банкрутства. |