![]() |
Леся Українка глибоко і щиро любила рідний край. Природа України викликає щире захоплення поетеси, сповнює серце радістю і натхненням. Красу рідного Подолля оспівує вона в поезії «Красо України, Подолля!». Усе миле серцю письменниці на Батьківщині:
Леся Українка органічно вплітає в канву твору фольклорний образ тополь, що «розмовляють з вітром в полі». Замилування поетеси красою української природи ще виразніше підкреслюється зменшено-пестливою формою іменників:
Золоті безкраї лани та величезні густі бори, що «провадять таємну розмову», справляють враження величної, спокійної краси. І настільки все гарно і любо серцю навкруги, що здається, що зроду недолі, горя не знав цей край. Щира любов Л. Українки до рідного краю звучить у кожному рядку, кожному слові поезії. Я думаю, що так сприймати красу своєї землі, помічати всі деталі пейзажу, відтінки кольорів може лише справжній патріот. |