«У рідному краю і бур’янець пахне»
(за поемою «Євшан–зілля»). II варіант

8 клас

У наші дні повертаються із забуття імена багатьох прославлених українців, які за часів Сталіна й застою були несправедливо звинувачені у націоналізмі. Серед них — Микола Вороний — талановитий поет, історик, перекладач, патріот.

«Україно! Мамо люба!» — звертається поет до Вітчизни. Він, як справжній син своєї землі, любить і Україну, і її народ, у якого намагалися вкрасти і мову, і культуру, і Батьківщину. Саме цією любов'ю пройнята поема Вороного «Євшан-зілля» — патріотичний твір про вірність людини рідному краєві.

Чудово жилося ханському синові у князя Володимира. Хоча хлопчик був полоненим, але князь оточив його розкошами, тому згодом малий половець забув рідний степ і став чужу Руську землю за свою вважати. «І жилось тому хлоп'яті і безпечно, і вигідно».

Та ніяк не міг змиритися хан із втратою улюбленої дитини. Покликавши до себе гудця, нещасний батько попросив його відшукати втраченого сина, розказати йому про свої страждання, заспівати половецьку пісню, дати євшан-зілля, якщо не згадає син рідний степ.

Діставшись до Києва, гудець зустрівся з ханським сином, але звістка про батькову тугу залишила його байдужим. Не схвилювала хлопця й пісня про славні половецькі походи. Ніщо не зв'язувало його більше з рідною землею. Але коли гудець подав юнакові євшан-зілля, запах рідної землі, яким було напоєне чарівне зілля, вразив юнака у саме серце. Половець повернувся додому. А ми, українці?

Микола Вороний прийняв смерть за рідний край, бо любив його, любив свій народ, переживав за його долю. А нам залишились твори поета, і серед них — патріотична поема «Євшан-зілля», «що зворушує у серці найсвятіші почування».