Краса людини–воїна за поемою «Прометей»

8 клас

Велика Вітчизняна війна пройшла грозовою хмарою над нашою землею, руйнуючи, спалюючи і вбиваючи. Народ, проявляючи нечуваний героїзм, піднявся проти підступного ворога. Народний подвиг назавжди лишився в пам'яті вдячних нащадків.

Жорстокий нерівний бій, в якому молодий солдат був тяжко поранений, забрав у нього двох старших товаришів. Самого солдата знайшов сільський хлопчина. Хоч у селі незабаром повинні були з'явитись німці, і людей було б покарано за переховування воїна-розвідника, «його поклали у стодолі, забинтували груди кволі».

Поранений солдат видужував під турботливим доглядом селян. Перед очима виникала то рідна домівка, то полк. Природа наповнювала силами, лікувала.

Серед ночі бійця знайшли німці. Цієї страшної миті він думає про те, що вмре чесно, а ще про матерів — рідну і ту, яка доглядала після поранення.

Коли солдата вивели на майдан, українські селяни в один голос визнали його своїм. Люди дарували йому життя. Та не міг воїн прийняти цей дар, який мав надто високу ціну — «в теплушках люди без води», «пожежі чорної сліди» і «сліз гіркі потоки».

І він вперед ступив два кроки:

Благородство, мужність, любов до людей, готовність віддати за них життя... Краса душі воїна-Прометея приваблює нас. У найважчу хвилину свого життя він поводиться сміливо й непохитно, закликає людей боротися з ворогом до кінця.

Герой здобував наше майбутнє життям, тому й залишився назавжди безсмертним.