Сніги в снігах. Ріку скувала крига.
І вербам руки з холоду звело.
Біжить вовчиця — мати — роздобига,
зеленим оком світить на село.
А те село давно уже як привид.
І смерть пройшла лісами напролом.
І хмари йдуть. І місяць губи кривить.
І виє в ніч вовчиця за селом.
|
|
|
