Літньої ночі (скорочено)

Микола Вінграновський

Дід напився води і сказав:

— Як добре стемніє, бери мішечок та приходь, а я тобі кавунчика виберу. Зіно, збуди його.

— І нащо це, тату, отой кавунчик?

Я кажу мамі:

— Хо-очу!..

— Так ти ж заблудишся!

— Не заблуджусь.

— Не заблудиться, — каже дід, — як вийдеш з хати, так повертай повз комору. А за коморою через місток і в поле. А там дорога тебе доведе.

— За містком — могила.

— Могила. А за могилою — мій курінь. Отож бери мішечок та приходь.

Дід бере ґирлиґу в кутку і виходить з хати. Я за ним.

— Діду, а скільки ж ви дасте мені кавунів, скільки донесу, га?

— Скільки донесеш.

— А коли одного я ще на баштані з’їм?

— З’їси.

— А дині у вас є?

— Є і дині...

— То я прийду, діду!..

— Мамо, тож збудите?

— Іди-но краще корову заверни з череди.

Іду по корову...