|
Заслуженому майстрові народної
творчості Омелянові Залізняку
Цей світ живий витворював не бог,
А чоловік з Адамової глини,
Цей світ пофарбувався і просох —
Просився в серце зрячої людини.
Коти тут ніжились, шугали тут жар-птиці,
Із глини ліплені, пропечені вогнем.
Жевріли зеленіючи очиці
В таких тварин, яких не відав Брем.
Я не звернув уваги на коня.
«Дитяча забавка», — подумалось недбало.
Козла дзвінкого тихо з шафи зняв
І задививсь на роги небувалі.
|
|
|
