|
|
В моїй хатині тепло, сухо,
Палають весело дрова;
Надворі ж оха завірюха,
Мов звір голодний завива,
І наддає пергу гризоті
Та каламуття голові...
Ох, як тепер отій голоті
Сидіть в нетопленім хліві?
Стирчить в заметах-горах хатка,
Подертий дах геть набік зліг,
Замісто шкла з паперу латка,
Крізь стіни скрізь пробився сніг;
Над піччю капає із стелі —
І глина ляпає на піл;
У хаті лава тільки й стіл,
Нема й заводу чи постелі,
Чи подушок посагових, —
Лиш двоє ряден старових
Та оберемочок соломи...
Дрібнята матері-сіроми
На їй, посинівши, лежать...
|
|
|
