|
|
Ні, тричі ні! Хай краще струни
Порве мій лемент навісний!
Коли кругом у ранні труни
Борців лягає гурт тісний,
Коли юнацька сила в’яне,
А там сміється щось погане, —
Не про кохання, не про рай,
Поете, голосно співай!
Але розваж словами брата,
Що й не виходить із заліз;
Скропи росою твоїх сліз
Ті рани від ударів ката
Й душі замученій, слабій,
Відвагу піснею навій!
Не бійся вражої наруги;
З святим вогнем лети туди,
Де панування скрути, туги
Та віковічної біди...
Співай, ридай і будь готовий
Замість лаврового — терновий
Вінець узяти на чоло...
Нехай тебе роздавить зло,
Але що смерть? Хвилинна страта,
А далі — слава голосна...
Той умирать щасливо зна,
Хто зна свого любити брата, —
А за таку лише любов,
Співець, ти жити будеш знов!
|
|
|
