|
|
Я летів красивим чортом
На коні, як ворон, чорнім —
Біла піна падала, мов сніг —
Ех,
до тієї Чураївни,
Що клялась від третіх півнів
Рушники послать мені до ніг.
Та
до тієї... до такої,
Що як поведе рукою —
Солов'ї вмирають навесні!
Я летів...
А на Купала
Дві зорі підбито впали,
Заридав у глухомані сич...
Гей, скоріше, коню-друже,
Щось мені на серці тужно,
Щось не договорює ця ніч,
Та
ще ж, як на чиюсь намову,
Загубилася підкова...
Щось недобре затаїла ніч.
|
|
|
