православні з України,
зібрані у місті Луцьку
на братерськую пораду,
шлють благання і привіт.
Богу дякуєм Святому,
що про нас не забуває
і важкії нам спокуси
шле для нашого добра.
Що важкі Його удари
нас кують, мов те залізо,
з жужелиці очищають
і гартують, наче сталь.
Богу дякуєм Святому
й молитвам тих богомольців,
що тягар хреста на плечі
за братів своїх беруть.
Ласкою Його святою
й молитвами богомольців
стоїмо ще твердо в вірі
і не тратимо надій.
Б'ють на нас і явно, й тайно
вороги непримиримі,
напасті, і брехні, й зради
нас підкопують і рвуть.
Відреклись нас сильні світу
і князі, і воєводи, —
кинули Христове стадо
за мамоною біжать.
Наші пастирі духовні
поробилися вовками,
шарпають Христове стадо
і отруту в душі ллють.
Мов голодний лев пустині,
так ричить у нашій горі
голос лютої наруги:
«Де ваш бог? Де ваша міць?»
Тим-то ми, маленький човник
серед хвиль отих бурхливих,
з молитвами і сльозами
раду радити зійшлись.
Тямлячи слова Христові:
царство Боже — труд великий,
і трудівники одні лиш
завойовують його, —
тямлячи твою науку,
що, як пастирі нас зрадять,
треба нам, самому стаду,
про своє спасіння дбать, —
обмірковували разом,
як би нам від сеї бурі
хоч малесеньким оплотом
церков Божу захистить.
І прирадили зібрати
в одно огнище всі сили,
щоб велике, спільне діло
поспівало і росло.
І отсе шлемо до тебе,
чесний батьку наш Іване,
своїх братчиків з благанням:
будь ти нашим стерником.
Поверни ти на Вкраїну,
зігрівай нас своїм словом,
будь між нами, мов та ватра
у кошарі пастухів.
Ватра, що холодних гріє,
дає світло серед ночі
і лякає злу звірюку,
душі радує живі.
Будь ти нам духовим батьком,
будь нам прикладом високим,
будь молитвою душ наших,
нашим гаслом бойовим.
Поміркуй: тяжкі негоди
насаждают в душах злобу,
ненастаннії наруги,
замуровують уста.
Поміркуй: неправда й кривда,
як та хижая вовчиця
у своїм гнізді смердючім,
родить хижих вовченят.
Поміркуй: лукавство й зради
убивають правдомовність,
а в кого затруте серце,
той отрутою й плює.
Батьку, батьку! Люте горе
вже калічить наші душі;
вовченята, хоч беззубі,
вже повзають серед нас!
|
