|
|
Григорію Савичу Сковороді присвячую
Уже світає, а ще імла...
На небі зморшка лягла.
— Як зайшла ж мені печаль!
Промінні заори воралися у хмари.
Чую — фанфари!
— Як зайшла ж мені печаль...
Ой, не фанфари то, а сурми і гармати.
Лежи, не прокидайся, моя мати!..
Прокляття всім, прокляття всім, хто звіром став!
(Замість сонетів і октав.)
|
|
|
