Горить сосна — од низу до гори.
Горить сосна — червоно-чорна грива
над лісом висить. Ой, і нещаслива
ти, чорнобрива Галю, чорнобри...
Пустіть мене, о любчики, пустіть!
Голосить Галя, криком промовляє,
і полум’я з розпуки розпукає,
а Пан-Господь — і дивиться й мовчить.
Прив’язана за коси до сосни,
біліє, наче біль, за біль біліша.
Гуляють козаки, а в небі тиша,
а од землі — червоні басани.
Ой любі мої легіні, пустіть,
ой, додомоньку, до рідної мами,
зайшлася бідолашна од нестями,
і тільки сосна тоскно так тріщить.
Горить сосна — од низу до гори,
сосна палає — од гори до низу,
йде Пан-Господь. Цілуй Господню ризу,
ой чорнобрива Галю, чорнобри...
Прости мені, що ти, така свята,
на тім вогні, як свічечка, згоріла.
О як та біла білота боліла,
о як боліла біла білота!
|
