|
|
...І ось ляжу, — родючий гній, —
На скривавлений переліг...
— Благословен єси, часе мій!
Навчи мене заповітів своїх!
Розцвітайте, нові жита!
...А на кожному колосі — мука моя...
О, воістину час ратай!
Славословлю його ім’я.
Благословен єси, часе мій!
О, жорстокий! І весь в крові!
— Це нічого, що я мов гній —
Під посіви твої нові!
— Бо ось вірю: зросту колись. —
І до когось вітрами: — Жни! —
...Серце, серце моє! Навчись
Тишини...
|
|
|
