|
|
За тинами цокають копита,
завмирають глухо на мосту,
Сад шумить... Вікно моє розкрите...
Пахнуть медом яблуні в цвіту.
Десь далеко відблиски червоні,
мов огні на тихому льоду.
Взяв лице в холодні я долоні
і дивлюсь, і слухаю, і жду...
Мов крилом майнуло наді мною,
і здалось, примарилось мені,
наче ти печальною ходою
десь пройшла у білому вбранні.
Сіє зорі неба синє сито,
тихо ллється споминів вода...
Сад шумить... Вікно моє розкрите...
І в кімнату місяць загляда.
|
|
|
