|
|
I
Біля конторки хлопці п'яні,
вгорі вагончики біжать;
і труби в синім океані...
Туди летить моя душа.
Колись на станції з огнями
шумів залюднений перон,
і чорним привидом між нами
ходив в медалях «фараон»...
А ніччю плакали шахтьори,
лилась горілка і пісні...
Мовчала тьма, мовчали гори,
і — в небі золоті огні.
II
Родилось з синіми очима,
волосся чорне, — і кричить...
Востаннє ойкнула: — Юхиме! —
і вмерла мати на плечі.
|
|
|
