Етика

Мораль буржуазного суспільства

Виникнення буржуазії відбулось у надрах феодального суспільства у зв'язку з розвитком товарного господарства. Клас буржуазії (міської) формувався, виростаючи з купців, лихварів, багатих майстрів. У результаті насильницького позбавлення дрібного виробника засобів виробництва й утворення великої капіталістичної власності відбулося так зване первісне нагромадження капіталу (в сучасній Україні подібне нагромадження відбувається дещо по-іншому, але не менш аморальними засобами). Одночасно в результаті масового розорення дрібних ремісників (в Україні — державного сектору) і насильницького позбавлення селян землі з'явилась дешева робоча сила — безробітні.

На перших порах буржуазія, маючи значні кошти і відіграючи істотну роль у житті суспільства, залишалась політично безправною. У процесі економічного розвитку суспільства на зміну простій капіталістичній кооперації приходить мануфактура, яка ґрунтувалась на поділі праці. Кінець мануфактурної стадії розвитку капіталізму збігається з періодом революцій, внаслідок яких буржуазія прийшла до влади.

Прогресивність переходу від феодалізму до капіталізму була очевидною, однак це аж ніяк не позбавляло буржуазну мораль і багатьох потворних ознак.

Питання про сутність і специфіку буржуазної моралі в сучасній етиці, як правило, обходять. Марксистська концепція сутності буржуазної моралі загалом відкинута, а інші, «буржуазні» і «ревізіоністські», ще не настільки осмислені, щоб потрапити до навчальних посібників. У цій ситуації залишається один вихід: дати короткий виклад марксистського розуміння цієї проблеми і піддати його продуктивній критиці, тобто виявити в ньому як «раціональні зерна», так і недоліки.

Згідно з марксистською концепцією феодальна форма соціального зв'язку, побудована на особистій залежності нерівних за станово-статусною ознакою індивідів, замінюється відносинами речової залежності між людьми, формально рівними між собою і підпорядкованими у своїй життєдіяльності процесу відтворення і росту капіталу. Замість старих основних класів — феодалів і кріпаків — на авансцену суспільного життя виступають нові — буржуазія і пролетаріат, боротьба між якими нібито визначає з цього моменту розвиток світової історії. Формується світовий ринок, руйнуються старі патріархальні зв'язки, товарно-грошові відносини проникають в усі сфери діяльності, народжуючи нові зразки для наслідування, моральні еталони поведінки. Заміна феодальних виробничих відносин капіталістичними веде до перебудови всієї системи моральних цінностей, які панували в суспільстві до появи особистості з якісно іншою структурою моральної свідомості.

З'являється новий історичний тип особистості, який по-іншому діє й оцінює світ і себе. Виникає новий ідеал людини, що характеризується специфічним «набором» чеснот, котрі йому приписуються. Загальною характеристикою і корінним змістом буржуазної моралі виступає індивідуалізм. Буржуазний індивідуалізм розглядається марксизмом як конкретно-історичний феномен. При зародженні капіталізму він відігравав прогресивну роль (зокрема, й у сфері моралі). Пройшовши через горнило первісного нагромадження капіталу, індивідуалізм перемагає під лозунгами буржуазних революцій — свободи, рівності, братерства. Проте своє повне втілення він знаходить у суспільстві вільної конкуренції, яка відкрила перед людьми широке поле соціальної діяльності.

Нове розуміння призначення людини, її моральної гідності виглядало як відкриття «людини взагалі», яка раніше була станово залежною. Це відкриття супроводжувалося переконанням, що нічим не обмежений саморозвиток людини приведе до моральної досконалості і щастя. Це була надихаюча, хоч і наївна, згідно з марксистською концепцією, ідея довір'я до вільного розвитку людини, якого можна досягти на ґрунті приватновласницьких відносин, і єдино можливим способом для цього оголошувалась конкуренція.

Принцип приватного підприємництва фіксував особистість як центр соціально-економічної активності, ширші можливості для розвитку індивідуальності (причому не лише підприємця) виступають як необхідна умова розгортання промислової революції. З утвердженням капіталістичних форм життя людина була поставлена в принципово інше соціально-історичне становище, в іншу моральну позицію, виходячи з якої вона повинна була здійснювати свій моральний вибір. Людина виглядала формально автономною, їй приписувалась відповідальність за дії, які вона здійснювала на свій страх і ризик, за всі успіхи і невдачі, котрими відтепер вона мала вимірювати ступінь своєї моральної цінності й особистої гідності. Проте абстрактні уявлення про свободу, рівність, гідність людини в процесі своєї еволюції конкретизуються, виливаючись у гендлярський дух буржуазного класу, втілюються в образі «чесного» ділка як всезагального еталона поведінки. Буржуазна мораль обмежується санкціонуванням лише формальної рівності індивідів. Її не цікавить реальна рівність, їх справжня автономність, незалежність. Ця думка обґрунтовується, зокрема, такими міркуваннями: моральна рівність капіталіста і робітника виявляється моральною ілюзією, оскільки перший, володіючи капіталом, експлуатує другого; один процвітає і тому наділяється якостями моральної значущості й доброчесності, а другий наперед приречений на негоди й злидні, і саме це животіння ставиться йому за провину, розглядається як свідчення його моральної неповноцінності.

Аналізуючи буржуазну мораль, марксистська етика виокремлює такі її ознаки та тенденції розвитку:

— ціннісна орієнтація на багатство;

— уподібнення моральної оцінки відносинам «купівлі-продажу»;

— внутрішня лицемірність буржуазної чесності і обов'язку;

— зростання морального відчуження;

— занепад буржуазної моралі.

Обґрунтовуючи перелічені положення, вдаються до такої аргументації:

1. Основним стимулом діяльності людини в умовах капіталістичного суспільства є пристрасть до збагачення, наживи. Багатство є основою ціннісної орієнтації людини, головною метою її життєдіяльності. При визначенні моральних чеснот ігнорують не лише її становий статус, родовитість (що є позитивним), а й реальні якості як особистості.

У буржуазних уявленнях особиста гідність ототожнюється з володінням власністю, тому чеснотами наділяються люди, які мають значні цінності. Тільки володіння багатством надає людині моральну значущість.

2. Загальна процедура оцінки вчинків людини, характерна для моральної свідомості буржуазного типу, виявляється синтезом відносин «купівлі-продажу», відносин покупця і продавця. Моральні судження конструюються за одним зразком, адекватним вимозі рівності при обміні вартостями. При цьому, як правило, цитується висловлювання Маркса, згідно з яким рівність і свобода як чисті ідеї становлять собою лише ідеалізовані вираження обміну міновими вартостями. Ці слова Маркса цілком застосовні й до типового трафарету моральної оцінки, притаманної структурі буржуазної моралі, — вимозі «ринкової еквівалентності» при обміні благами між індивідами, які формально добровільно укладають угоду. Цей трафарет виявляється «шифрувальним ключем» до всього набору оцінок, характерного для буржуазної моральної свідомості. Він вносить у стосунки людей приватний, егоїстичний розрахунок, вимагаючи точного, «бухгалтерського» визначення тих втрат і вигод, які можна мати, вступаючи в стосунки з іншою особою; змушує людину пильно стежити, чи не продешевила вона на «ринку особистостей», чи одержала у відповідь на свій внесок вигідну для неї кількість матеріальних благ, послуг, комфорту, знаків визнання і навіть людських почуттів. Більш того, цей трафарет виявляється вираженням «вищого» змісту буржуазної справедливості, що вимагає формальної рівності, при якій люди уподібнюють себе товарам. Це та справедливість, яку тільки й у змозі проголосити буржуазний лад. Проте навіть у цьому своєму обмеженому змісті буржуазна справедливість лише проголошується, залишаючись нескінченно далекою від втілення у практиці моральних стосунків. Не можна гарантувати навіть формальну справедливість у стосунках, побудованих на експлуатації, пригнобленні, егоїстичному «використанні» людини людиною.

3. У структурі буржуазної моральної свідомості головне місце займають вимоги чесності і обов'язку (центральною ланкою феодальної структури моральної свідомості були принципи станової честі й вірності). За допомогою понять «чесність» і «обов'язок» буржуазна мораль своїми засобами підтримує підприємницьку діяльність (яка розцінюється марксизмом як загалом негативний феномен), сприяє збереженню ділової репутації тих, хто вже володіє капіталом. Загальнолюдський зміст, який дійсно міститься у вимогах обов'язку і чесності, в буржуазному суспільстві підганяється під обмежену внутрішньо лицемірну буржуазну практику. В умовах імперіалізму поняття «чесність» і «обов'язок» цілковито вихолощуються.

4. Моральне відчуження, що виникло ще в епоху вільної конкуренції, в умовах монополістичного капіталізму проникає в усі верстви суспільства. Відчужуються від людини її здатності створювати моральні цінності, бути суб'єктом моралі (створення моральних цінностей стає справою знеособленою). Відбувається відчуження від людини наявних у суспільстві моральних норм, від духовного світу інших людей, від своєї особистої моральної сутності. Моральне відчуження породжує світовідчуття самотності, роз'єднаності. Причому не просто роз'єднаності індивіда з іншими людьми, замкнутості, а й постійне відчуття холодної байдужості, ворожості, що нерідко переходить у взаємну ненависть, яка супроводжується проявами жорстокості.

5. Занепад буржуазної моралі вбачається насамперед у зростанні споживацьких нахилів, конформізмі й особливо в регресивних тенденціях розвитку цієї моралі, «в яких проглядається подібність до найконсервативніших, реакційних моральних систем минулого». Маються на увазі, зокрема, нові прояви патерналізму та своєрідної корпоративності сучасної буржуазної моралі: «Формально-корпоративна, задубіла регламентація поведінки свідчить про заміну ситуації морального вибору індивіда, характерної для періоду вільної конкуренції, на ситуацію невільного підпорядкування монополістичним організаціям. Зростає роль групових, «місницьких» кодексів моралі на шкоду її загальним, універсальним вимогам. Автоматична, бездумна і бездушна відданість корпоративним інтересам підриває індивідуальну моральну відповідальність. Вихолощуються і втрачають колишню роль у регуляції поведінки такі психічні контрольні механізми особистості, як совість і обов'язок. Ієрархічна система покровительств, патерналістична мораль виражає нові стосунки людей, виправдовуючи безвідповідальність "кругової поруки"». Так марксистська етика характеризує буржуазну мораль.

Що ж у марксистській етиці відповідає дійсності, а що суперечить їй? З'ясування цих питань займе десятиліття. Додаткові труднощі породжуються тією обставиною, що існує кілька тлумачень марксизму. Проте вже нині можна назвати деякі суттєві недоліки марксистської характеристики буржуазної моралі.

Парадоксальним у марксизмі є поєднання непоєднуваного, несумісного, зокрема глибокого аналізу секретів капіталістичного способу виробництва (принаймні на його домонополістичній стадії), з явно перекрученим тлумаченням моралі буржуазного суспільства.

Основною причиною цих перекручень є класовий, а тим більше партійний підходи, які узаконили суб'єктивізм при аналізі суспільних явищ, підвели під нього теоретичну базу. Науковий підхід до проблеми пізнання, який із зрозумілих причин не узгоджувався з принципом партійності, оголошувався об'єктивістським і суворо засуджувався. Та чи не найпарадоксальнішим було те, що будь-який поступ в економічній, політичній, моральній та інших сферах капіталістичних країн викликав неймовірне роздратування в головних радянських ідеологів, оскільки це не узгоджувалося з їх упередженими твердженнями про загнивання буржуазного суспільства і неминучу перемогу соціалізму у всесвітньому масштабі, перемогу табору соціалізму над табором імперіалізму.

Для розуміння історичної ролі буржуазії та моралі, яку вона запропонувала людству, слід простежити її вплив на феодальне суспільство. Буржуазія зруйнувала феодальний уклад суспільного життя, насамперед його неефективний, нераціональний спосіб виробництва, який сковував розвиток економіки, зокрема через підневільну працю, незацікавленість виробника в удосконаленні способів господарювання, відсутність стимулів для розширення і вдосконалення виробництва. Зруйновані були суспільні відносини, які ґрунтувались на пануванні й підлеглості (а у феодальному суспільстві всі перебували в залежності — як кріпаки, так і феодали, як васали, так і сюзерени, як миряни, так і попи. Нова (буржуазна) мораль відкинула явно несправедливі норми моральних стосунків з їх моральною нерівністю станів та ієрархічністю, нічим не заслуженими привілеями тощо. Були піддані осуду такі моральні якості людей, як неробство, паразитичний спосіб життя, марнотратність, пиха, станове чванство. «Світ назавжди заданих соціальною ієрархією ролей, успадкованої дисципліни, норовів і традицій, общинних патріархальних звичаїв і колективної безвідповідальності, світ авторитарних і догматичних цінностей безповоротно руйнується...»

Буржуазія створила суспільство, в основі якого діє механізм фактично безмежного саморозвитку і вдосконалення на основі ринкових відносин суспільного виробництва. Завдяки цьому була створена наймогутніша з усіх відомих цивілізація. Виникає новий тип особистості, який характеризується новими чеснотами, що передбачають активне ставлення до життя, заповзятість, хватку, ініціативу, ощадність і дбайливість, чесність у ділових відносинах тощо. «Індивід починає жити і відчувати себе "своїм власним", таким, що належить собі, самоцінністю, що служить небувалому піднесенню почуття особистості і власної гідності. Крім цього, індивідуалізм як принцип буття і свідомості буржуазної особистості виявляється найадекватнішою формою розвитку ідеї моральної автономної особистості, без чого неможлива зріла мораль».

Зрозуміло, що на суспільство, в якому жадоба прибутку є головною рушійною силою розвитку сучасної цивілізації, чекають численні проблеми, зокрема й моральні. Таке суспільство змушене було виробити могутні противаги деструктивним тенденціям, які закладені в самій природі капіталістичного способу виробництва, зокрема, щоб утримати під контролем «фурій приватного інтересу». До таких противаг і належить мораль буржуазного суспільства.

Капіталістичний спосіб виробництва сам по собі не гарантує формально проголошених буржуазією прав і свобод особистості. Потрібні були сотні років, щоб створити такі політичні й правові установи, які гарантували б громадянам передових демократичних держав ці права і свободи. Розвиток моралі буржуазного суспільства перебуває в органічному зв'язку з розвитком політичної й правової культури, мистецтва, релігії. Цілком зрозуміло, що як капіталістичний спосіб виробництва, так і буржуазна мораль мають немало істотних недоліків, проте нічого кращого від них, за виключенням утопічних ідей, людство ще не придумало. Факти свідчать про те, що навіть у передових капіталістичних країнах існують проблеми з моральністю (саме з моральністю, реальними стосунками людей), проте мораль буржуазного суспільства як царство належного була створена для того, щоб гуманізувати реальні стосунки людей, стосунки, які перебувають під контролем громадської думки.