Банківське право України

Правовий режим поточного рахунку

Особливості правового режиму поточного рахунка насамперед визначається нормами, що регулюють договір банківського (поточного) рахунка.

Професор Іоффе в праці «Зобов'язальне право» зазначає, що договір поточного рахунка — це договір, у силу якого одна сторона, володілець рахунка, зобов'язується зберігати свої грошові кошти в банку з дотриманням банківських правил розпоряджатися коштами, що знаходяться на рахунку, а друга сторона, банк, зобов'язується здійснювати касово-розрахункове обслуговування володільця рахунка та в передбачених законом випадках нараховувати проценти на внесені вклади. Звичайно, зазначене визначення потребує доопрацювання з урахуванням змін часу.

Так, згідно зі статею 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка двосторонній. У договорі банківського рахунка відображаються фінансово-правові обов'язки банку як елемента фінансової системи держави. Так, переважна більшість обов'язків банку за договором рахунка здійснюється в чітко регламентованому нормами банківського законодавства порядку відповідно до встановлених Національним банком правил, форм та стандартів. Права та обов'язки сторін у договорі банківського рахунка виникають з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов. Договір є консенсуальним та, як правило, відплатним.

Особливістю відплатності договору є те, що він є відплатним з обох сторін. Відповідно до статті 1070 Цивільного кодексу України, за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Проценти, якщо інше не встановлено договором, виплачуються в розмірі вкладу на вимогу. Клієнт, у свою чергу, оплачує банку послуги з розрахунково-касового обслуговування рахунка.

Правова природа договору банківського рахунка викликає чимало дискусій. Безперечно, договір банківського рахунка є договором про надання послуг — це не заперечується жодним науковцем. Проте щодо правової природи зазначеної послуги думки неоднозначні. Так, М. М. Агарков зазначав, що договір банківського рахунка є різновидом договору банківського вкладу. Є. Б. Осіпов у дисертаційному дослідженні «Гражданско-прововые договоры с участием банков», зазначає, що договір банківського рахунку є змішаним складним правовим інститутом, що поєднує договори позики, зберігання та попередній договір доручення.

Більш слушною нам вбачається думка О. Іоффе, який зазначав, що договір банківського рахунка є самостійним договором. При цьому дії на виконання договору є правочинами одно- або двосторонніми.

У літературі існує також дискусія щодо публічності договору банківського вкладу. З одного боку, банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. При цьому банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

З іншого боку, згідно зі статею 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами. Водночас, у законі прямо невизначена публічність договору. Зазначене свідчить на користь того, що договір банківського рахунку не є публічним.

Договором передбачаються такі права та обов'язки банку:

— банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами;

— банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд;

— банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом;

— банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом;

— банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка;

— інші обов'язки за домовленістю сторін.

Необхідно зазначити, що в разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки.

Арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а так само зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми. Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку. Рішення суду про стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних чи фізичних осіб, підлягають негайному і безумовному виконанню, за винятком випадків введення мораторію відповідно до закону.

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Перелік операцій, що здійснюються резидентами та нерезидентами з рахунків в іноземній валюті, а також платежі, що можуть бути зараховані на такі рахунки визначаються Інструкцією Національного банку «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній і іноземній валюті».

У національній валюті України представництвам нерезидентів відкриваються, зокрема, рахунки типу «Н» і «П».

Поточний рахунок типу «Н» у національній валюті відкривається уповноваженим банком таким іноземним представництвам:

— офіційним представництвам;

— представництвам юридичних осіб — нерезидентів, які не займаються на території України підприємницькою діяльністю;

— представництвам іноземних банків;

— організаціям і установам (групам управління програмами або проектами), які, згідно з чинними міжнародними договорами України та законодавством України, залучаються до здійснення програм або проектів міжнародної допомоги чи міжнародної технічної допомоги;

— військовим частинам Чорноморського флоту Російської Федерації, що дислокуються на території України, які одержують для свого утримання бюджетні кошти за кошторисами Міністерства оборони Російської Федерації.

Відкриття поточного рахунка типу «П» в національній валюті здійснюється постійному представництву нерезидента.

Поточний рахунок типу «П» в національній валюті використовується відповідно до правил, установлених для поточних рахунків юридичних осіб — резидентів (у тому числі для нарахування та зарахування на рахунок процентів за залишком коштів на цьому рахунку, якщо таке нарахування передбачено договором банківського рахунку), крім випадків купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України. Для останніх операцій особливі правила встановлюються Націонатьним банком України.

Розміщення коштів постійними представництвами на вкладних (депозитних) рахунках у банках України здійснюється з поточного рахунка типу «П» в національній валюті цих представництв з подальшим поверненням коштів і нарахованих процентів на зазначений рахунок.

Нерезиденти можуть відкрити інвестиційні рахунки на території України. Відкриття інвестиційного рахунка в національній або іноземній валюті здійснюється в такому порядку.

Особи (особа), які (яка) відкривають рахунок, мають:

— пред'явити паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи — резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;

Подати такі документи:

— заяву про відкриття поточного рахунка. У заяві в рядку «Додаткова інформація» обов'язково зазначається, що рахунок відкривається з метою здійснення інвестиції в Україну;

— копію легалізованого або засвідченого шляхом проставлення апостиля витягу з торговельного, банківського або судового реєстру або реєстраційне посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи, засвідчену нотаріально. Від іноземного інвестора — фізичної особи цей документ не вимагається;

— копію легалізованої або засвідченої шляхом проставлення апостиля довіреності на ім'я особи, яка має право відкривати та розпоряджатися рахунком, засвідчену нотаріально. У разі видачі іноземним інвестором — фізичною особою такої довіреності на території України подається копія цієї довіреності, засвідчена нотаріально. Якщо рахунок відкривається особисто іноземним інвестором — фізичною особою, то цей документ не вимагається;

— картку із зразками підписів нерезидента-інвестора, засвідчену нотаріально.

Додатково подається копія документа, що підтверджує взяття нерезидента-інвестора на облік в органі державної податкової служби, засвідчена органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку, якщо нерезидент-інвестор є учасником угоди про розподіл продукції відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції».

Між банком та особою, уповноваженою нерезидентом-інвестором, укладається в письмовій формі договір банківського рахунка.

На інвестиційний рахунок у національній валюті зараховуються кошти і з такого рахунку можуть здійснюватись операції, що пов'язані з інвестуванням коштів та повернення інвестицій. Перелік операцій визначається Національним банком України.

Для забезпечення таких видів діяльності, як виробнича кооперація, спільне виробництво та інших видів спільної діяльності за участю нерезидентів-інвесторів, які здійснюються на підставі договорів (контрактів) без утворення юридичної особи, в банку відкривається поточний рахунок у національній або іноземній валюті для ведення обліку коштів за цими договорами (контрактами) на підставі таких документів:

— заяви про відкриття поточного рахунка, засвідченої підписом особи, якій на підставі довіреності надано право розпорядчого підпису під час проведення операцій за цим рахунком;

— копії договору (контракту) про ведення спільної діяльності, засвідченої нотаріально;

— копії документа про реєстрацію договору (контракту) про ведення спільної діяльності, засвідченої нотаріально або органом, що видав цей документ;

— копії легалізованого або засвідченого шляхом поставлення апостиля витягу з торговельного, банківського або судового реєстру чи реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи, засвідченої нотаріально (для нерезидента-інвестора). Якщо нерезидентом-інвестором є фізична особа, то цей документ не вимагається;

— копії документа, що підтверджує взяття на облік в органі державної податкової служби договору про спільну діяльність без створення юридичної особи, засвідченої органом, що видав документ, нотаріально або підписом уповноваженого працівника банку;

— рішення учасників договору про визначення осіб, яким надається право розпорядчого підпису під час проведення операцій за цим рахунком, що оформляється у формі довіреності;

— картки із зразками підписів і відбитка печатки.