Банківське право України

Гетманцев Д. О., Шукліна Н. Г.

Чи є банківське право окремою галуззю права? У процесі наукової дискусії щодо місця банківського права в системі права України з'явилися такі точки зору на цю проблему: 1) банківське право є підгалуззю права; 2) банківське право є комплексною галуззю права; 3) банківське право як окрема галузь права не існує взагалі. Ще в 50—70 роках XX ст. була висловлена точка зору, що банківське право є підгалуззю фінансового права. Ще одна група вчених вважала, що банківське право являє собою підгалузь цивільного права. Так, відомий дослідник банківського права М. М. Агарков, погоджуючись в цілому з думкою, що банківське право відноситься до господарського права, зазначав, що організація й діяльність кредитних установ значною мірою зумовлена регулюючою діяльністю державної влади. І правові норми, які регулюють цю діяльність, а також структуру та компетенцію відповідних органів, також є предметом банківського права, випливаючи з державного і адміністративного права. На відміну від цих точок зору, відповідно до яких науковці розглядають банківське право як підгалузь фінансового, цивільного або господарського права, найпоширенішою в наукових колах є позиція, суть якої полягає в тому, що банківське право є комплексною галуззю права. Один із представників подібного підходу вважає банківське право комплексною галуззю права, яка регулює суспільні відносини, що виникають у процесі організації банківської системи. «Юридична енциклопедія» за редакцією Ю. С. Шемшученка визначає банківське право як сукупність правових норм, що регулюють порядок організації і діяльності банків. Французькі вчені вживають поняття «банківське право» для визначення сукупності правил, що закріплюють правовий статус банків. Американські ж вчені вважають, що «банківське право» є багатогранним терміном, яким охоплено не тільки загальні принципи організації й діяльності банків, а й сукупність норм, які регулюють порядок надання фінансових та пов'язаних з ними інших послуг. Ще одна група вчених вважає, що виділяти банківське право в окрему галузь права ще рано. Представники третьої, основної, позиції на цю проблему зазначають, що банківське право не є ні галуззю, ні підгалуззю права, оскільки суспільні відносини, які регулюються «банківським правом», не можна визнати настільки своєрідними, щоб вони могли скласти предмет окремої галузі права. Г. А. Тосунян у 90-х роках XX ст. висунув думку, що банківське право — це не окрема галузь, оскільки сукупність норм, якими регулюється створення і діяльність кредитних організацій, не відповідає критеріям галузі права, які визнані юридичною наукою. У ній відсутні специфічні предмет і метод. Отже, цю сукупність юридичних норм автор розглядав як комплексну галузь законодавства (пізніше цей вчений виступив одним із співавторів праці, в якій висловлена протилежна точка зору, згідно з якою банківське право являє собою комплексну галузь права). Для того, щоб визначитися в питанні існування такої окремої галузі як банківське право, необхідно розглянути критерії виділення сукупності правових норм у самостійну галузь права. Ці критерії права є необхідним етапом для аналізу концепції комплексних галузей права, однією з яких і пропонують деякі вчені визнати банківське право. Для того щоб визначити, чи існує банківське право як галузь права, спробуємо окреслити його предмет і метод правового регулювання.