Банківське право України

Правове регулювання банківського вкладу

Розглянемо нормативно-правове регулювання поняття банківського вкладу.

Згідно із законом України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) — це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Закон розуміє банківський вклад як кошти. Як зазначалося, згідно зі статею 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», кошти існують у готівковій (формі грошових знаків) або безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Таким чином, закон розуміє вклад як певну суму коштів.

Водночас, банківський вклад слід розуміти і як вид виключної банківської діяльності, адже, згідно зі статею 47 Закону «Про банки і банківську діяльність», на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати таку банківську операцію як приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб.

Стаття 1058 Цивільного кодексу України зазначає, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Правова природа договору банківського вкладу викликає не менше дискусій, ніж природа банківського рахунка.

В. П. Мозолін визначає банківський вклад, як договір іррегулярного зберігання. В обґрунтування своєї позиції автор посилається на розуміння депозиту в Римі. Нині не можна погодитись з цим твердженням, адже зміст поняття банківського вкладу є ширшим.

Л. Г. Єфімова визначає банківський вклад як різновид договору позики. Російський вчений Шершеневич також зазначав, що в договорі вкладу є дві риси договору позики: 1) сума позики надходить у розпорядження позичальника; 2) сума позики підлягає поверненню на законну вимогу позикодавця. М. М. Агарков визначав договір банківського вкладу як змішаний правовий інститут, в якому присутні ознаки одразу декількох угод.

Найбільш слушною, на нашу думку, є позиція О. Іоффе, який визнавав за договором банківського вкладу самостійну правову природу з тих самих підстав, з яких вчений визначав окрему, самостійну правову природу кредитного договору. Адже договір банківського рахунка має достатньо особливих правових характеристик та ознак, які дозволяють нам стверджувати його самостійну правову природу.

Про це наявно свідчить коротка характеристика правового регулювання банківського вкладу, що пропонується далі.

Договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Отже, укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. Необхідно зазначити, що ощадна книжна є лише формою укладення договору між банком та фізичною особою, факт укладання якого може бути підтверджений правочином у іншій письмовій формі.

В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.

Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред'явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено в непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Окремим документом, що використовується у відносинах банківського вкладу, є ощадний (депозитний) сертифікат, що підтверджує суму вкладу, внесеного в банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав.

У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банком виплачується сума вкладу та проценти, які виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір процентів.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Таким чином, проценти в договорі банківського вкладу, хоч і є істотною умовою договору, однак визначаються безпосередньо законом. Отже, відсутність у договорі визначення проценту не може бути підставою для визнання його неукладеним.

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення в разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно із законом України «Про банки і банківську діяльність», банк може укладати угоди з пов'язаними особами, які передбачають нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші від звичайних, у разі, якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового розвитку банку.

Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані в цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

На рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами. До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

Визначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банківського вкладу. Якщо особа, на користь якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім'я.

Закон визначає два види банківських вкладів:

— на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу);

— на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Однак закон не виключає можливості внесення грошової суми вкладу на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. При цьому, в практиці правозастосування існує проблема щодо визначення строку повернення вкладу банком після одержання першої вимоги клієнта (вкладника). Згідно зі статею 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання не визначений в договорі, боржник повинен виконати зобов'язання протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги. Водночас, згідно зі статтями 1049, 1058 та 1059 Цивільного кодексу, цей термін для договорів позики становить 30 днів. Таким чином, вирішення означеної проблеми залежить від того, яким чином кваліфікувати договір банківського вкладу. Якщо як самостійний правочин, то до відповідних спірних правовідносин слід застосовувати статтю 530 Цивільного кодексу України, а якщо виходити з розуміння договору банківського вкладу як різновиду договору позики (Єфімова Л. Г.), то до відносин слід застосувати статтю 1049 кодексу.

Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються в розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш інший процент.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

В Україні створений та діє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, правовий режим якого визначається законом. Фонд гарантує кожному вкладнику банку — учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше ніж 1200 гривень по вкладах у кожному з таких банків. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками — учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.

У разі розміщення вкладником в одному банку — учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду кількох вкладів, Фонд гарантує відшкодування коштів за такими вкладами, включаючи відсотки, у розмірі загальної суми вкладів за станом на день настання недоступності вкладів, але не більше розміру, встановленого законодавством. Вклади, розмір яких становить менше ніж 1 гривня, не підлягають відшкодуванню. Відшкодування вкладів в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день настання недоступності вкладів.

Фонд не відшкодовує гарантованої суми за вкладами, розміщеними:

— членами наглядової ради, ради директорів і ревізійної комісії банку, вклади в якому є недоступними;

— працівниками незалежних аудиторських фірм (аудиторами), які здійснювали аудиторські перевірки банку протягом останніх трьох років;

— акціонерами, частка яких перевищує 10 відсотків статутного капіталу банку;

— третіми особами, які діють від імені зазначених вище вкладників;

— вкладниками, які на індивідуальній основі отримують від банку пільгові відсотки та мають фінансові привілеї, що призвели до погіршення фінансового стану банку;

— вкладниками, які не ідентифіковані ліквідаційною комісією.

Під вкладом (депозитом), на які поширюються гарантії законодавства, розуміються кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які відповідно до законодавства України розміщені вкладником на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку на іменних рахунках у банку — учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, чи залучені таким банком у формі випуску (емісії) іменних ощадних (депозитних) сертифікатів і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує вклади, розміщені на рахунках, що не використовуються вкладником для здійснення підприємницької діяльності. Фонд відшкодовує вклади лише фізичних осіб.

Підставою для відшкодування вкладів є їх недоступність, тобто неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора банку — учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вище наведене — лише основні положення правового режиму банківського рахунка, що деталізуються на рівні підзаконних актів.

Таким чином, до ознак договору банківського вкладу можна віднести:

— договір банківського вкладу, в якому стороною є фізична особа, є публічним договором;

— договір банківського вкладу є реальним договором;

— договір банківського вкладу є, як правило, відплатним договором;

— правовий режим договору банківського рахунку регулюється нормами як цивільного, так і фінансового права;

— предметом депозитних відносин є виключно гроші та банківські метали;

— однією з сторін договору є банківська установа;

— обов'язковість письмової форми договору;

— законодавчо встановлена гарантія компенсації банківського вкладу фізичним особам

— договір банківського вкладу є формою здійснення одного з виключних видів банківської діяльності;

— договір банківського вкладу є одностороннім договором.

Закриття банківських рахунків

Поточні рахунки клієнтів банків закриваються:

— на підставі заяви клієнта;

— на підставі рішення відповідного органу, на який, згідно із законом, покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо);

— у разі смерті власника рахунка — фізичної особи та фізичної особи — підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця);

— зміни рахунків банківською установою;

— на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Такими підставами, згідно зі статею 1075, банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:

— якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

— у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

— в інших випадках, встановлених договором або законом.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка (в позасудовому порядку) та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.

Банк закриває поточний рахунок юридичної особи на підставі документа, виданого спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації в порядку, установленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи.

За наявності рішення уповноваженого державного органу про скасування державної реєстрації юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи — підприємця, визнання в установленому порядку юридичної особи фіктивною або оголошення фізичної особи померлою чи визнання безвісно відсутньою, банк закриває рахунки таких осіб і протягом трьох робочих днів надає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу щодо таких рахунків. Залишки коштів за такими рахунками перераховуються на окремі аналітичні рахунки, що відкриті за балансовим рахунком, визначеним Національним банком для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку. У разі ненадходження протягом семи робочих днів розпоряджень від спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу або рішення суду стосовно вжиття чи невжиття заходів щодо цих коштів банк зараховує ці кошти на балансовий рахунок, визначений Національним банком для обліку коштів за недіючими рахунками клієнтів.

У разі припинення юридичної особи (унаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення), зміни її найменування або зміни імені фізичної особи (прізвища / імені / по батькові) поточний рахунок закривається. Законодавство не передбачає можливості наступництва прав на рахунок, що є черговим підтвердженням розуміння рахунку як фікції. Для відкриття нового поточного рахунку подаються звичайні документи, що подаються для відкриття рахунка вперше.

У разі припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації, для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок юридичної особи, що ліквідовується, визначений комісією з припинення (ліквідатором, ліквідаційною комісією тощо). Закриття інших рахунків, які не використовуються для проведення ліквідаційної процедури, здійснюється ліквідатором (ліквідаційною комісією) на підставі заяви про закриття рахунку, підписаної особою, яка згідно з рішенням учасників юридичної особи, суду або органу, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, призначена ліквідатором (за умови проведення ідентифікації), та копії рішення учасників, суду або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами про ліквідацію юридичної особи, засвідченої нотаріально або органом, який прийняв таке рішення.

Закриття поточного рахунка за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку.

За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві, тощо). Датою закриття рахунка вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день.

Якщо на рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття рахунка є день отримання банком цієї заяви. У день закриття рахунка банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунка.

Вкладні (депозитні) рахунки клієнтів у разі залучення строкових вкладів закриваються після закінчення строку дії договору банківського вкладу та повернення коштів вкладнику. У разі залучення вкладу на умовах його видачі на першу вимогу, вкладний (депозитний) рахунок закривається після повернення коштів вкладникові.

У разі закриття поточного або вкладного (депозитного) рахунка суб'єкта господарювання банк протягом трьох робочих днів з дня закриття рахунка (включаючи день закриття рахунка) повідомляє про це відповідному органу державної податкової служби. Повідомлення про закриття рахунка надсилається електронною поштою Національного банку з використанням засобів захисту інформації Національного банку. Отримання органом державної податкової служби такого повідомлення підтверджується файлом-квитанцією, що надсилається цим органом до банку. Файл-квитанція на паперовому носії зберігається в справі з юридичного оформлення рахунка.