Банківське право України

Порядок розкриття інформації, що відноситься до банківської таємниці

Зрозуміло, що найповніше правовий режим банківської таємниці характеризується такою його стороною, як порядок розкриття відомостей, що відносяться до банківської таємниці. Адже саме від широти кола організацій, яким банківська таємниця розкривається, а також від складності процедури розкриття такої інформації залежить суворість правового режиму банківської таємниці.

Термін «розкриття банківської таємниці» (стаття 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність») слід відрізняти від терміна «розголошення банківської таємниці» (статті 45, 60, 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Ці обидва терміни, що містяться в тексті Закону, вживаються не тільки в різних, але й навіть у протилежних значеннях. Так, за змістом норми Закону, розкриттям банківської таємниці є правомірна передача банками інформації, що становить банківську таємницю, у визначених Законом випадках. З іншого ж боку, розголошення банківської таємниці стосується випадків, коли особа розкриває таємницю у порушення норм діючого законодавства.

Для повної характеристики розкриття інформації, що відноситься до банківської таємниці, слід проаналізувати два важливі питання. По-перше, це суб'єкти, що мають право ознайомлюватися з банківською таємницею, витребувати її або одержувати в інший спосіб відповідно до чинного законодавства. По-друге, порядок (процедура) надання банками такої інформації суб'єктам, що мають право ознайомлюватися з банківською таємницею.