О. В. Винославська, О. А. Бреусенко-Кузнєцов, В. Л. Зливков,
А. Ш. Апішева, О. С. Васильєва.

За наук. ред. О. В. Винославської.

Психологія

Навчальний посібник

Київ
ІНКОС
2005

Запобігання конфліктам та їх подолання

Запобігання конфліктам досягається здійсненням керівництвом організації спеціальних заходів стосовно її підрозділів (своєчасне інформування, видання спеціальних розпоряджень тощо), а також реалізації керівником кожного підрозділу власних заходів (сумісне обговорення та аналіз у групі актуальних проблем організації; врахування потреб та можливостей кожного працівника; введення спеціальної системи заохочень тощо).

Подолання конфліктів передбачає:

• виявлення та усвідомлення латентних (прихованих) конфліктів;

• обхід відкритих (реальних) конфліктів;

• фактичне розв'язання відкритих конфліктів.

На рисунку 22 наведені головні напрями та форми подолання конфліктів.

Обхід відкритих конфліктів доцільний тоді, коли успішне розв'язання конфлікту є неможливим. Він сприяє виходу сторін конфлікту зі стану напруження, їх відмові від конфронтації. Обхід конфлікту може здійснюватися за допомогою таких заходів:

• ізоляції,

• обмеження можливостей,

• введення штрафних санкцій,

• зміни спрямування енергії,

• витискування, необхідності «співіснування».

Розв'язання відкритого конфлікту може досягатися в результаті:

а) силового розв'язання конфлікту (боротьба сторін, примус з боку третьої сили);

б) розв'язання конфлікту за допомогою «вироку» (жеребкування, голосування, арбітражне рішення);

в) коопераційного рішення (посередництво, досягнення компромісу в результаті ведення переговорів, спільне розв'язання сторонами проблеми на основі співробітництва).

Алгоритм, який застосовується при використанні різних коопераційних форм розв'язання конфлікту, а особливо, за спільного розв'язання сторонами проблеми на основі співробітництва (колаборації), полягає у з'ясуванні трьох важливих моментів:

• потреб (інтересів) учасників конфлікту;

• вимог учасників конфлікту, які відображають їхні інтереси;

• конкретних позицій (рішень, пропозицій) щодо задоволення вимог і відповідних їм інтересів.

У таблиці 14 наведені основні моделі розвитку конфліктів.

Основні моделі розвитку конфліктів

Таблиця 14
Параметри суперечливих ситуацій	"Ділова суперечка"	"Формалізація відносин"	"Психологічнии антагонізм"
Обсяг неузгодженості	Розбіжності з окремого питання	Розбіжності з ряду питань	Зона неузгодженості невизначена, з суб'єктивною тенденцією до розширення
Ставлення до можливості змінити ситуацію, дійти згоди	Впевненість у можливості порозумітися	Відсутність впевненості у можливості порозумітися	Відсутність бажання шукати згоди
Сприйняття партнера	Психологічно доброзичливе	Психологічно дистантне	Психологічно неприязне
Обсяг спілкування	Великий	Обмежений	Мінімальний
Наявність особистого, неофіційного компонента у спілкуванні	Позитивне	Негативне	Нульове
Характер впливу на опонента	Аргументація, спроби переконати	Вплив у межах формально приписаних відносин	"Психологічна війна"
Тип взаємодії	Співпраця	Формальна взаємодія	Фактична відмова від взаємодії
Ймовірний результат ситуації	Велика ймовірність конструктивного результату	Можливий перехід в інші варіанти, результат не визначений	Велика ймовірність деструктивного результату

Для успішного співробітництва його учасники повинні дотримуватися спеціальних принципів, які відображають: значущість співробітництва; важливість уміння уважно слухати один одного; необхідність адекватного аналізу інтересів, які реалізуються в конфлікті; доцільність демократичної стратегії взаємодії; чіткість усвідомлення конкретної мети переговорів.