Третім компонентом системи рейтингу CAMEL є управління. Як правило, управління оцінюють в останню чергу, тому що при цьому узагальнюють інші важливі компоненти аналізу. Зрозуміло, що методи управління необхідно оцінювати суб’єктивно, і для цього не можна використовувати коефіцієнтні показники (як за іншими компонентами системи CAMEL). Оцінювати управління починають з огляду на ефективність роботи банку. Банки з якісним управлінням мають адекватний розмір капіталу, достатню якість активів, достатні надходження і належний рівень ліквідності. Не менш важливо при оцінці методів управління проаналізувати банківську політику і його організаційну структуру, включаючи систему контролю. Політика банку визначає курс за основними напрямками банківської діяльності (наприклад, надання кредитів, участь у валютно-фінансових операціях, управління ліквідністю) і, таким чином, є основою для прийняття управлінських рішень менеджером банку. Системи і методи контролю забезпечують ефективне дотримання основних напрямків політики банку. Керівництво банку також підлягає оцінці з позиції дотримання банком установлених законів і правил, включаючи своєчасне надання достовірних звітів у НБУ. Четвертим компонентом системи рейтингу CAMEL є оцінка надходжень банку, тобто того, який прибуток приносить банк. Банкам необхідно бути прибутковими для того, щоб збільшувати свій капітал. Незважаючи на те, що новий капітал банку може надходити із зовнішніх джерел, наприклад, у результаті випуску нових акцій або грошової ін’єкції з боку його власників, значна частина нового капіталу надходить за рахунок прибутків. Ці надходження банку становлять собою цінність тільки тоді, коли вони не витрачаються, адже банк, який виплачує велику частину свого прибутку як дивідендів, не забезпечує збільшення свого капіталу. Надходження, як і капітал, можна розрахувати кількісно за допомогою коефіцієнтів. Найбільш широко використовують коефіцієнтний показник рентабельності банку — повернення (віддача) на середню вартість активів. Його розраховують як відношення суми прибутку після сплати податків до вартості активів, за якими він був отриманий. Важливо також проаналізувати якість надходжень, тобто виявити, якими вони є: справжніми (використовуючи при цьому нормативи бухгалтерського обліку) або періодичними (результатом великих окремих операцій). Завершальним компонентом оцінки системи рейтингу CAMEL є оцінка ліквідності, що вказує на спроможність банку оперативно виконувати свої зобов’язання. Важливо пам’ятати, шо для належного управління ліквідністю банк повинен виконувати свої зобов’язання, не маючи при цьому втрат. Банки повинні мати в розпорядженні ліквідні активи, які легко можуть бути конвертовані в наявні кошти, або повинні вміти оперативно залучати кошти на першу вимогу для того, щоб виконати свої зобов’язання. Управління ліквідністю містить у собі управління обома сторонами балансу, тобто можливість швидко залучити ліквідні кошти за рахунок наявних ресурсів. Після оцінки всіх п’ятьох компонентів системи рейтингу CAMEL виводять або підсумовують сукупний рейтинг банку. Аналіз капіталу. При аналізі капіталу необхідно впевнитись у тому, що банк має достатній капітал для збереження коштів своїх вкладників. Банк повинен мати рівень капіталу, необхідний для одержання відповідних ліцензій на проведення банківських операцій. Основна задача аналізу капіталу — вчасно визначити і збільшити до необхідного рівня капітал банку. Виділяють три рівні капіталу: основний, додатковий, субординований. При визначенні доступності капіталу активи банку повинні бути зважені з урахуванням коефіцієнтів ризику. Рейтингова оцінка встановлюється на підставі таких критеріїв. Рейтинг 1 (сильний) — банки, у яких: • нормативи платоспроможності і достатності капіталу набагато перевищують 8 і 5 % відповідно; • показники капіталу кращі, ніж в інших; • за результатами інспекторських перевірок якість активів відмінна. Рейтинг 2 (задовільний) — банки, у яких: • нормативи платоспроможності і достатності капіталу перевищують відповідно 8 і 5 %; • показники капіталу є одними з найкращих; • за результатами інспекторських перевірок якість активів є задовільною або середньою. Рейтинг 3 (посередній) — банки, у яких: • показники основного і сукупного капіталу відповідають нормативам; • середнє положення проміж інших банків за показниками капіталу; • середня якість активів, що визначено в ході перевірок. Рейтинг 4 (граничний) — банки, які: • виконують один із двох встановлених нормативів; • знаходяться в кінці своєї групи за показниками капіталу; • демонструють явну нездатність або проблеми із якістю активів за результатами інспектування. Рейтинг 5 (незадовільний) — банки: • які порушують встановлені нормативи або які мають негативні показники капіталу (дефіцит капіталу); • у яких показники капіталу гірші серед інших банків групи; • що мають граничну або незадовільну якість активів за результатами інспекторських перевірок. Аналіз якості активів. При аналізі якості активів використовують систему класифікації кредитів, інших видів активів і позабалансових статей. Усі активи, включаючи позабалансові статті, множать на відповідний коефіцієнт ризику. Загальна сума активів, які зважені за ступенем ризику, є середньозваженою вартістю класифікованих активів. Якщо банк зробив спеціальні відрахування на покриття збитків за кредитами, то вони вираховуються з вартості активів до їх класифікації. Якщо банк має загальні резервні відрахування, які можуть бути використані для покриття можливих збитків у майбутньому, то їх додають до суми капіталу. Зважування на ризик за кожною класифікацією активів виконують, використовуючи такі дані: стандартні активи – рівень ризику 0%; окремо згадані активи – рівень ризику 20%; субстандартні активи – рівень ризику 50%; сумнівні активи – рівень ризику 70%; збиткові активи – рівень ризику 100%; Окремо згаданими називаються активи, що не є стандартними, однак у даний момент часу вони не є серйозною проблемою; субстандартними – активи, що є проблемними і за якими остаточне погашення не гарантоване; сумнівними – активи, за якими передбачаються збитки, але їхній розмір поки не вдається встановити; збитковими — активи, що не будуть погашені. Якість активів (АК) визначають за формулою: середньозважена вартість класифікованих активів / капітал банку * 100%. Рейтингова оцінка, якщо АК менше: 5% — 1 (сильний), 5—15% — 2 (задовільний), 15—30 % — 3 (посередній), 30—50 % — 4 (граничний), більш 50 % — 5 (незадовільний). |