Рангування альтернативних інвестиційних проектів.
Врахування додаткових факторів в інвестиційному аналізі

Реферат

Однак ця методика має і певні недоліки. Вона передбачає, що менеджери можуть детально спрогнозувати грошові потоки на наступні роки. На практиці, чим більший період часу, тим складніше оцінити майбутні грошові потоки. На них впливають обсяги продажу продукції, ціна робочої сили, матеріалів, накладні витрати, проценти за позику, смаки споживачів, урядова політика, демографічні зміни тощо. Неправильна оцінка майбутніх грошових потоків може спричинити схвалення проекту, який слід було б відхилити, або навпаки. До того ж метод NPV, як правило, передбачає, що дисконтна ставка є незмінною впродовж усього періоду реалізації проекту. В той же час дисконтна ставка, як і процентна, часто змінюється. Можливість реінвестувати майбутні грошові надходження, майбутні процентні ставки, вартість залучення нового капіталу — все це може вплинути на дисконт. Можна запропонувати інші варіанти вирішення цієї проблеми — прогнозувати річні процентні ставки, потім за цими ставками дисконтувати грошовий доход за кожен рік, але таке завдання майже нереальне. В той же час переваги цього методу переважають його недоліки.

Коефіцієнт рентабельності інвестицій. Цей метод є розвитком попереднього — NPV.

Переваги методу: враховує вартість грошей у часі; має об’єктивні критерії прийняття рішення; може бути корисним у ситуаціях обмеженості капіталу.

Недоліки методу: не сприяє вибору проектів із максимальною дохідністю; може суперечити методу дисконтування грошових потоків при виборі проектів.

При аналізі альтернативних інвестиційних проектів використання показника внутрішньої ставки доходу — IRR в силу ряду притаманних йому недоліків повинно носити обмежений характер.

Розглянемо деякі з них.

1. У зв’язку з тим, що IRR є відносним показником, то безпосередньо з його величини неможливо зробити висновок про розмір збільшення капіталу підприємства при розгляді альтернативних проектів.

2. З визначення сутності показника IRR випливає, шо він показує максимальний відносний рівень витрат, пов’язаних із реалізацією інвестиційних проектів. Отже, якщо даний показник однаковий для двох інвестиційних проектів і він перевищує ціну інвестицій (наприклад, банківського відсотка на позичковий капітал, призначений для реалізації проекту), то для вибору проекту потрібно використовувати інші критерії.

3. Показник IRR не придатний для аналізу проектів, в яких грошовий потік чергується припливом і відпливом капіталу. В цьому випадку висновки, зроблені на підставі показника IRR, можуть бути некоректні.

4. Основний недолік показника IRR у тому, що він інколи дає нереальні ставки доходу. Наприклад, за середньої ставки на ринку в 10 %, IRR може бути вирахована у 35 %. Чи має це означати, що менеджерам слід негайно схвалити проект, адже IRR у 35 % припускає, що фірма може реінвестувати майбутні грошові доходи під 35 %. Якщо реальна оцінка економічної ситуації вказує, що 35 % — нереальна ставка для майбутніх реінвестицій, то IRR є невиправданою. Отже, якщо вираховане значення IRR не дає помірковану ставку реінвестиції майбутніх грошових потоків, цей показник не слід вважати мірилом прийняття або неприйняття проекту.

Модифікована внутрішня ставка окупності.

Переваги методу:

а) має більш придатну для застосування ставку реінвестування, ніж IRR;

б) дає єдине рішення.

Недоліки методу — не враховує вартість проектів.

Період окупності як метод аналізу інвестиційних проектів також має певні переваги і недоліки. Основна його перевага в простоті — не треба робити багато розрахунків, щоб визначити, за скільки років окуповуються початкові витрати. Якщо необхідно швидко оцінити ризик, можна використати період окупності, щоб побачити, чи окупиться інвестований капітал за прийнятий період часу. З огляду на можливі ризики, проекти з коротшим періодом окупності є більш прийнятними.

Основний недолік цього методу полягає в тому, що він зовсім не враховує зміну вартості грошей у часі, не враховує грошові потоки після того, як початкові інвестиції вже окупились. Через всі ці суттєві вади метод періоду окупності не може вважатися досконалим підходом для оцінки ефективності інвестицій.

Хоча метод середньої ставки доходу і легкий для розуміння й використання, його не рекомендують для інвестиційного аналізу. Середня ставка доходу зовсім не враховує вартість грошей у часі. Також вона більше використовує балансові доходи (прибутки), а не грошові потоки. Методика цілком ігнорує амортизаційні відрахування як джерело грошового потоку. Теперішня вартість обладнання, що замінюється, не враховується в середній ставці доходу. Відомо, що врахування ліквідаційної вартості обладнання може зменшити початкові інвестиції або підвищити грошовий потік у майбутньому. Таким чином, теперішня ставка доходу буде занижена, якщо в підрахунках не зважати на ліквідаційну вартість.

Визначення пріоритетності того чи іншого з розглянутих методів оцінки доцільності інвестицій є актуальним при розгляді альтернативних інвестиційних проектів.