Рангування альтернативних інвестиційних проектів.
Врахування додаткових факторів в інвестиційному аналізі

Реферат

Порівняльний аналіз проектів різної тривалості. При порівнянні проектів різної тривалості доцільно використовувати такий алгоритм:

1) Визначити загальне кратне для числа років реалізації кожного проекту. Наприклад, проект А має тривалість 2 роки, а проект Б — 3 роки, отже, загальне кратне для цих проектів складе 6 років. Тому можна зробити припущення, що протягом шести років проект А може бути здійснений тричі (три цикли), а проект Б — двічі (два цикли).

Отже, проект А буде мати три потоки річних платежів: 1—2-й роки, 3—4-й роки і 5—6-й роки, а проект Б — два потоки: 1—3-й роки і 3—6-й роки.

2) Вважаючи, що кожний із проектів буде повторюватися декілька циклів, необхідно розрахувати сумарне значення показника NPV проектів, що повторюються.

3) Вибрати той проект, у якого сумарне значення NPV потоку, що буде повторюватися, найбільше.

Сумарне значення NPV потоку, що повторюється, розраховується за формулою:

де NPV_(j) — чиста приведена вартість стартового проекту, що повторюється;

j — тривалість даного проекту;

n — кількість повторів (циклів) стартового проекту;

і — відсоткова ставка, що використовується при дисконтуванні (необхідний рівень доходності).

Аналіз ефективності інвестиційних проектів в умовах інфляції. Інфляція спотворює результати аналізу ефективності довгострокових інвестицій. Основна причина полягає в тому, що амортизаційні відрахування розраховуються виходячи з первісної вартості об’єкта, а не його вартості при заміні.

У результаті при зростанні доходу одночасно із зростанням інфляції збільшується база оподаткування, тому що стримуючий фактор — амортизаційні відрахування залишаються незмінними, внаслідок чого реальні грошові потоки відстають від інфляції.

Таким чином, реальні грошові потоки після оподаткування поступаються номінальним потокам, і вони стабільно зменшуються з часом. Це пояснюється тим, що амортизаційні відрахування не змінюються в залежності від інфляції, тому все зростаюча частина прибутку стає об’єктом оподаткування.

Найбільш коректною є методика, яка передбачає коригування всіх факторів, що впливають на грошові потоки інвестиційних проектів.

Оптимальне розміщення інвестицій. При наявності вибору декількох привабливих інвестиційних проектів і відсутності необхідних грошових ресурсів для участі в кожному виникає завдання оптимального розміщення інвестицій. Нижче наводиться ряд ситуацій, що потребують використання методів оптимального розміщення інвестицій.

Просторова оптимізацїя. Під просторовою оптимізацією слід розуміти розв’язання задачі, направленої на отримання максимального сумарного приросту капіталу, при реалізації декількох незалежних інвестиційних проектів, вартість яких перевищує фінансові ресурси, що є у інвестора.

Дана задача передбачає різні методи розв’язку в залежності від того, можливий чи ні розподіл проектів, що розглядаються.

Проекти, що піддаються поділу. При можливості поділу проектів передбачається реалізація кількох із них у повному обсязі, а деяких тільки — частково. Стосовно до останніх приймається до розгляду частина інвестицій і грошових надходжень.

Загальна сума, направлена на реалізацію проектів, не повинна перевищувати ліміт грошових ресурсів, призначених інвестором для цих цілей.

Розглянута задача вирішується у такій послідовності:

1. Для кожного проекту розраховується індекс рентабельності — РІ.

2. Проекти ранжируються за ступенем зменшення РІ.

3. До реалізації беруться перші k проектів, вартість яких в сумі не перевищує ліміту коштів, призначених на інвестиції.

4. При наявності залишку інвестиційних коштів вони вкладаються в черговий проект, але не в повному його обсязі, а лише в тій його частині, в якій він може бути профінансований.

Проекти, що не підлягають поділу. У випадку, коли інвестиційний проект може бути прийнятий тільки в повному обсязі, для знаходження оптимальних варіантів проводять розгляд поєднань проектів із розрахунком їх сумарного NPV. Комбінація, що забезпечує максимальне значення сумарного NPV, вважається оптимальною.

Часова оптимізація інвестиційних проектів. Під часовою оптимізацією розуміють задачу, при якій розглядається декілька привабливих інвестиційних проектів, однак у результаті обмеженості ресурсів вони не можуть бути реалізовані в запланованому році одночасно, але в наступному році нереалізовані проекти або ж їх частини можуть бути реалізовані. Рішення задачі зводиться до оптимального розподілу проектів за двома видами.

Послідовність розв’язку:

1. За кожним проектом розраховується індекс можливих втрат, які характеризують відносну втрату NPV у випадку, якщо проект буде відстрочений до виконання на рік. Індекс розраховується за формулою:

де NPV₁ — приведена вартість проекту, що розглядається наприкінці першого року;

NPV₀ — дисконтована величина NPV за ставкою і, тобто

де i — ціна джерел фінансування;

IС — розмір відкладених на рік інвестицій.

2. Реалізація проектів, що мають найменшу величину індексу можливих втрат, переноситься на рік.