Роль банків в організації розрахунків при міжнародних економічних відносинах

Реферат

Здійснюючи міжнародні комерційні операції, необхідно ретельно зважувати ступінь ризику, що зовсім непросто, особливо, якщо повинні бути закуплені або продані інвестиційні товари з великою тривалістю виробничого або монтажного циклу і угода, що передбачається, буде закінчена через декілька років. Завдяки досвіду тисяч операцій банківські спеціалісти можуть значною мірою сприяти безперебійному протіканню таких угод, як простих, так і складних. Тому вже на перших етапах здійснення значних проектів рекомендується залучати великий банк для переговорів і посередницької оцінки.

До факторів розвитку міжнародних операцій комерційних банків відносяться:

• закріплення економічного і фінансового стану розвинутих країн;

• зниження бар’єрів у міжнародній торгівлі, що підвищує розвиток банківських операцій;

• збільшення закордонних інвестицій;

• технічний прогрес у галузі транспорту і зв’язку.

До основних функцій банків, шо здійснюють міжнародні операції, відносяться:

• міжнародні розрахункові операції;

• міжбанківські валютні операції на міжнародному валютному ринку;

• кредитування міжнародної торгівлі і послуг;

• обслуговування міжнародного руху капіталів і кредитів.

Розрахунки в міжнародній торгівлі — це регулювання платежів за грошовими зобов’язаннями та вимогами, що виникають між юридичними особами та громадянами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин.

Розрахунки здійснюються через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свій закордонний апарат та кореспондентські відносини з іноземними банками, які супроводжуються відкриттям кореспондентських рахунків «лоро» (іноземних банків у даному банку) та «ностро» (даного банку в іноземних). Кореспондентські відносини визначають порядок розрахунків, розмір комісії, методи поповнення використаних коштів.

Зовнішньоторговельні контракти передбачають передачу товару або товаророзпорядчих документів, які пересилаються банком експортера банку імпортера або банку країни платника для оплати у встановлений строк. Розрахунки здійснюються за допомогою різних засобів платежу, які використовуються в міжнародному обігу: векселів, чеків, платіжних доручень, телеграфних переказів.

У міжнародній практиці торгових відносин існує декілька варіантів форм розрахунків, які відрізняються один від одного в залежності від ступеня довіри торгових партнерів, а також від тієї ролі, яку покликані в кожному конкретному випадку відігравати банки в розрахунках між продавцем і покупцем.

Основними формами розрахунків з фірмами і організаціями західних країн є акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками. Разом із тим кожна із вказаних форм має декілька різновидів.