Сутність, форми і методи формування зобов’язань банком

Реферат

Основним джерелом банківських ресурсів у складі зобов’язань виступають вклади.

Депозит (вклад) — кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із чинним законодавством України, або нерезиденту на чітко визначений строк та під процент і оформлюються відповідною угодою.

Депозитна операція — операція із залучення коштів на вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

Суб’єктами депозитних операцій є як комерційні банки, які виступають як позичальники, так і кредитори-власники коштів. Об’єктом депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двосторонньою угодою.

Депозити до запитання — це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних або кореспондентських рахунках комерційних банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати процентів за залишками коштів за цими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків.

Вклади до запитання призначені для здійснення поточних розрахунків, розміщуються в банках на відповідних рахунках і можуть у будь-який час за вимогою клієнта бути поповнені або вилучені, причому як частково, так і повністю. При розміщенні коштів на поточному рахунку вкладник може вилучити кошти в межах кредитового залишку, а при розміщенні коштів на контокорентному рахунку — не лише вилучити свій вклад, але й отримати на визначений строк банківський кредит.

Вклади до запитання мають як переваги, так і вади для усіх, хто ними користується. Переваги для вкладника полягають у їх високій ліквідності, можливості безпосереднього використання як засобу платежу. Вадою для вкладника є те, що по вкладах до запитання банками виплачується низький депозитний процент або не виплачується зовсім. Нестабільність вкладів до запитання обмежує можливість сфери їх використання комерційними банками. Водночас це безоплатний банківський ресурс. Не дивлячись на те, що кошти до запитання дуже ліквідні, сумарні стабільні залишки коштів на таких рахунках дозволяють банкам їх використовувати з вигодою для себе. 'Це досягається за допомогою різних схем, шо розробляють банки, зокрема надання короткострокових кредитів, придбання власниками коштів до запитання ощадних сертифікатів на пред’явника тощо. З метою стимулювання приросту вкладів до запитання в умовах відсутності плати за них банки пропонують вкладникам додаткові послуга та підвищують рівень якості їх обслуговування.

Депозити на визначений термін — це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом конкретно зазначеного терміну, який визначається при відкритті цих рахунків. Строковими депозитами є також кошти, що отримані від інших комерційних банків як депозит на конкретний строк. Сума, строки та умови приймання строкових депозитів визначаються банком-позичальником відповідно до його фінансових можливостей за погодженням із вкладником.

Строкові вклади — це грошові кошти, розміщені у банку на чітко визначений строк, тобто можуть бути вилучені вкладником, як правило, після закінчення обумовленого строку. Вони використовуються вкладниками для одержання більш високих відсотків, ніж по вкладах до запитання. Для строкових вкладів характерне стрибкоподібна зміна розмірів, а також залучення банками коштів на них круглими сумами. Ці вклади не призначені для розрахунків з третіми особами, їм притаманна невелика швидкість обертання. Банки зацікавлені у залученні коштів на строкові вклади, оскільки вони переважно мають стабільний та довгостроковий характер. Це дозволяє банку здійснювати планування розмірів залучених коштів, оптимально їх використовувати і, таким чином, збільшити банківські доходи.

Строкові вклади можуть бути двох видів:

1. власне строкові вклади, коли кошти повертаються вкладнику тільки після закінчення встановленого строку, до цього вони знаходяться у повному розпорядженні банку;

2. вклади з попереднім повідомленням про вилучення коштів. Вони передбачають надходження до банку повідомлення вкладника про дострокове вилучення коштів. Строк надання повідомлення завчасно обумовлюється в угоді між вкладником і банком. У такому випадку депозитний процент знижується до рівня, передбаченого за вкладами до запитання.

Залучення депозитів юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом відкриття строкового депозитного рахунка з укладенням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки), або видачі ощадного (депозитного) сертифіката.

За договором про банківський депозит комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника або кошти, що надійшли на рахунок вкладника від іншої сторони як у національній, так і в іноземній валюті, зобов’язується виплатити вкладнику суму депозиту (вкладу) та нараховані проценти у відповідній валюті на умовах та в порядку, шо передбачені договором. Договір банківського вкладу має бути укладений письмово.

Особливості залучення вкладів на строкові депозитні рахунки і випуску ощадних (депозитних) сертифікатів комерційних банків регулюються внутрішніми положеннями цих банків.

Комерційні банки зобов’язані оприлюднити умови укладання депозитного договору, відкриття депозитних рахунків та випуску ощадних (депозитних) сертифікатів шляхом розміщення такої інформації або в друкованих засобах масової інформації чи в загальнодоступному для клієнтів місці в установі банку, або обома способами одночасно.

Краще зрозуміти сутність вкладу дозволяє їх класифікація за різними ознаками.

У залежності від категорії вкладника виділяють вклади фізичних та юридичних осіб. Зазначені категорії вкладників за своїм складом теж неоднорідні, а тому їх, у свою чергу, можна класифікувати в залежності від форми власності, виду підприємства, організаційно-правових форм підприємства, резидентності, галузі економіки, сектору економіки, виду економічної діяльності тощо.

Щодо секторів економіки розрізняють вклади: фінансових корпорацій; нефінансових корпорацій; органів державного управління та підвідомчих ним некомерційних організацій, що утримуються за рахунок бюджету, домашніх господарств; некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

За ознакою резидентності розрізняють вклади резидентів та нерезидентів.

Залежно від форми власності виокремлюють вклади, що належать вкладникам з державною та недержавною формами. Останні, в свою чергу, можуть бути вкладами приватними, колективними, юридичних та фізичних осіб-нерезидентів.

У залежності від виду підприємства розрізняють депозити підприємств; приватних; колективних; господарських товариств; комунальних; державних; підприємств, заснованих на власності об’єднання громадян.

Виходячи із належності вкладника до галузі економіки, виокремлюють вклади підприємств: промисловості; сільського господарства; будівництва; транспорту; зв’язку; торгівлі та громадського харчування; культури та мистецтва; освіти тощо.

Залежно від можливості одержання вкладником додаткових послуг та пільг від розміщення коштів на вклади розрізняють: чисті вклади, коли вкладник не одержує ніяких додаткових послуг чи пільг; вклади з правом одержання пільгового кредиту або використання вкладу як застави; вклади з можливістю одержання додаткових безоплатних послуг; вклади з іншими послугами та пільгами.

За формою доходу від депозитного розміщення коштів розрізняють вклади з доходами в грошовій та грошово-речовій формах. У першому випадку вкладник одержує доход у вигляді депозитного процента в грошовій формі. У другому випадку доход виплачується як грошима, так і товарами, що користуються підвищеним попитом у населення. Виплата вкладникам доходів товарами відбувається, як правило, за умов товарного дефіциту, коли існує невідповідність між платоспроможним попитом населення на окремі товари, з одного боку, і обсягами їх виробництва та роздрібного товарообороту — з іншого.

Виходячи з оподаткування доходів по вкладах, виокремлюють неоподатковані та оподатковані вклади. В першому випадку податки з одержаних доходів вкладником не сплачуються, а в другому — сплачуються згідно з чинним законодавством.

Зважаючи на вік вкладника, розрізняють вклади: на дітей (до 16 років); молодіжні (від 16 років до 30 років); осіб зрілого віку (від 30 до 45 років); осіб передпенсійного віку (від 45 років до 55-60 років); осіб пенсійного віку.

Залежно від виду валюти, в якій залучаються кошти у вклади, розрізняють вклади в національній та іноземній валютах. В останньому випадку слід враховувати чинне валютне законодавство.

Виходячи із можливостей капіталізації нарахованих відсотків, виокремлюють вклади з простими та складними відсотками. За характером визначення процента вклади бувають: з фіксованою процентною ставкою; з плаваючою процентною ставкою; безпроцентні.