Сутність, форми і методи формування зобов’язань банком

Реферат

У загальний комплект документів, які необхідно подати комерційному банку до регіонального управління НБУ для одержання ломбардного кредиту, входять: кредитна угода, заявка на кредит, доручення на право реалізації НБУ цінних паперів, прийнятих як забезпечення ломбардного кредиту.

Після того, як регіональне управління НБУ ухвалило рішення про надання ломбардного кредиту, комерційний банк переказує портфель цінних паперів, які є забезпеченням кредиту, зі свого ДЕПО-рахунка на ДЕПО-рахунок у депозитарії НБУ. Одночасно регіональне управління НБУ зараховує кошти ломбардного кредиту на кореспондентський рахунок банку-позичальнику.

Заборгованість комерційного банку за ломбардним кредитом не може перевищувати 75 % вартості портфеля цінних паперів, наданих як забезпечення ломбардного кредиту. Після закінчення терміну погашення ломбардного кредиту регіональне управління НБУ списує його суму з кореспондентського рахунка комерційного банку. Одночасно погашаються проценти за користування цим кредитом.

Після погашення ломбардного кредиту і процентів відбувається розблокування рахунків ДЕПО комерційного банку, і цінні папери знову переходять у власність комерційного банку.

У разі відсутності або недостатності коштів на кореспондентському рахунку комерційного банку залишок заборгованості за ломбардним кредитом і його проценти по ньому погашаються за рахунок коштів від реалізації НБУ цінних паперів, наданих банку як забезпечення кредиту.

Операції репо є інструментом оперативного управління ліквідністю банківської системи та регулювання обсягів грошової маси в обігу при здійсненні Національним банком грошово-кредитної політики.

Учасниками операцій репо можуть бути банки, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій та письмовий дозвіл НБУ на: операції за дорученням клієнтів або від свого імені; депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Інші обмеження на участь в операціях репо не встановлюються.

Національний банк у межах визначених на відповідний період основних монетарних показників для регулювання ліквідності банківської системи може проводити з банками операції «прямого» та «зворотного» репо на визначену суму та на відповідний строк.

Операція репо — це операція з цінними паперами, що складається з двох частин і для здійснення якої укладається договір між учасниками ринку (НБУ та банками) про продаж (купівлю) державних цінних паперів на певний строк із зобов’язанням зворотного їх продажу (купівлі) у визначений строк за обумовлену договором ціну.

«Зворотне» репо — це договір про продаж НБУ із свого портфеля державних цінних паперів з одночасним зобов’язанням зворотного їх викупу в банків за обумовленою ціною на обумовлену дату.

«Пряме» репо — це договір про купівлю НБУ державних цінних паперів із портфеля банку з подальшим зобов’язанням цього банку викупити ці державні цінні папери за обумовленою ціною на обумовлену дату.

Банки, які потребують підтримки своєї короткострокової ліквідності, можуть звертатися з ініціативою до НБУ щодо здійснення операції «прямого» репо.

При рефінансуванні банків за операцією «прямого» репо ціною купівлі Національним банком державних цінних паперів із портфеля банків є ринкова або балансова вартість державних цінних паперів.

Ціна зворотного продажу Національним банком державних цінних паперів залежить від суми отриманих банком коштів, строку дії операції репо, ставки рефінансування НБУ, яка діяла у відповідному періоді, процентних ставок за кредитами та депозитами на міжбанківському ринку.

У разі накопичення надлишкової ліквідності в банківській системі, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося монетарною програмою, Національний банк може продавати з власного портфеля державні цінні папери шляхом операцій «зворотного» репо на відповідний період за умови викупу цих самих державних цінних паперів надалі в установлений строк.

Ціною продажу Національним банком державних цінних паперів зі свого портфеля за операцією «зворотного» репо є ринкова або балансова (у разі відсутності активного фондового ринку) їх вартість.

Ціна зворотного викупу банками державних цінних паперів залежить від суми залучених Національним банком коштів, строку дії операції репо, процентних ставок за борговими зобов’язаннями Національного банку.

Національний банк може здійснювати операції на відкритому ринку з купівлі (продажу) державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з банками, так і шляхом проведення тендера заявок.

У разі проведення тендера щодо участі банків в операціях репо Департамент монетарної політики НБУ надсилає банківській системі відповідне повідомлення про проведення тендера із зазначенням умов його проведення та строку операції репо.

Банки подають до Департаменту монетарної політики за допомогою засобів відповідного програмного забезпечення заявки на участь у тендері, у яких пропонують свої умови щодо ціни купівлі (продажу) державних цінних паперів.

Якщо Національний банк є покупцем державних цінних паперів, то заявки банків задовольняються залежно від потреби в підтримці їх ліквідності; якщо НБУ є продавцем державних цінних паперів, то заявки банків задовольняються, виходячи з потреби вилучення відповідної надлишкової суми коштів із грошового обігу на певний період.

У першу чергу задовольняються ті заявки, які є найбільш привабливими для НБУ за ціновими параметрами, або за потреби мати у своєму портфелі конкретні державні цінні папери.

Після розгляду заявок банків НБУ надсилає банкам, які за результатами тендера мають право або отримати кошти за куплені Національним банком державні цінні папери, або перерахувати кошти за продані Національним банком державні цінні папери, повідомлення-підтвердження про намір укласти договір про здійснення операцій репо.

Якщо НБУ здійснює операції «прямого» репо шляхом безпосередньої домовленості з банками, то відповідальні працівники Департаменту монетарної політики Національного банку обирають тих учасників ринку, що пропонують найвищий процентний дохід, мають у своєму портфелі відповідні цінні папери і погоджуються на участь в операції репо на відповідний строк.

Якщо Національний банк здійснює операції «зворотного» репо, то відбір заявок здійснюється між тими учасниками, які пропонують найнижчу ціну зворотної купівлі.

Національний банк залежно від строку може здійснювати такі види операцій «прямого» та «зворотного» репо:

• нічне репо (термін дії один день). Процентний доход (витрати) є фіксованим на весь строк проведення операції;

• відкрите репо (строк операції в договорі не визначається, кожна з сторін договору може вимагати виконання операції репо в будь-який час, але з обов’язковим повідомленням про дату завершення дії цього договору). Процентний доход (витрати) не є фіксованим і перераховується залежно від того, скільки днів триває операція репо;

• строкове репо (термін операції чітко визначений). Процентний доход (витрати) обумовлений та є фіксованим на час її проведення.

У разі досягнення згоди на проведення операції репо між її учасниками укладається договір, який має містити такі необхідні умови:

• термін дії договору;

• суму купівлі (продажу) державних цінних паперів;

• обумовлення ціни купівлі (продажу) державних цінних паперів за операцією репо;

• обумовлення ціни зворотного продажу (купівлі) державних цінних паперів за операцією репо;

• перелік та ознаки державних цінних паперів за операцією репо;

• зобов’язання продати державні цінні папери зі зворотним викупом має кореспондуватись із зобов’язанням викупити ці державні цінні папери зі зворотним продажем;

• розмір та порядок установлення процентного доходу (витрат);

• порядок передавання державних цінних паперів до кредитора, у тому числі в разі невиконання позичальником своїх зобов’язань під час проведення операції репо;

• порядок здійснення НБУ дострокового викупу державних цінних паперів;

• інші умови.

У договорі про здійснення операції репо між Національним банком і банками має передбачатися блокування державних цінних паперів, що є предметом договору про здійснення операції репо на відповідних рахунках депо-обліку в депозитарії, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Після підписання договору про здійснення операції репо банк-продавець на дату продажу подає депо-розпорядження до депозитарію про блокування державних цінних паперів (від дати продажу до дати зворотної купівлі). Банк-покупець відповідно до договору перераховує кошти банку-продавцю і одночасно направляє до депозитарію повідомлення відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Після отримання від депозитарію довідки про блокування державних цінних паперів на відповідних рахунках депо-обліку НБУ здійснює перерахування коштів банку-позичальнику.

Після повернення банком коштів на підставі депо-розпорядження та депо-повідомлення депозитарій здійснює розблокування державних цінних паперів.

Відповідальність учасників операції репо визначається договором про здійснення даної операції.

Якщо одна із сторін договору не здійснює зворотної купівлі державних цінних паперів у визначений договором термін через відсутність коштів, то інша сторона має право залишити державні цінні папери у своїй власності, про що сторони укладають додаткову угоду.

Комерційні банки для забезпечення своєї ліквідності можуть рефінансуватися в установах Національного банку або в комерційних банках у формі переобліку і перезастави векселів.

Облікові (дисконтні) ставки і заставні операції з векселями дають банкам можливість з меншим ризиком порушення ліквідності вкладати в ці операції менш сталі депозити (залишки на рахунках клієнтів), так як при неочікуваному вилученні таких коштів комерційні банки для додержання своєї ліквідності можуть рефінансуватись у НБУ або в інших комерційних банках у формі переобліку або перезастави векселів. На первинному етапі розвитку вексельного ринку, ринку цінних паперів, внаслідок нерозвинутості вексельного обігу, Національний банк, як і всі суб’єкти фінансово-господарської діяльності, досить обережно відноситься до переобліку і перезастави векселів. Переоблік і перезастава векселів здійснюється тільки за таких умов:

• всі надані векселі за терміном оплати не повинні перевищувати 90 днів і бути такими, щоб їх можна було своєчасно отримати на місці платежу;

• надані векселі повинні містити не менше двох підписів, не враховуючи підпису того комерційного банку, який надав ці векселі, переказні векселі — додатково ще акцепт платника;

• наявність ліміту кредитування. При цьому до переобліку приймаються тільки обліковані векселі, а до перезастави — як обліковані за дисконтними операціями, так і векселі, що взяті як застави під операції позики.