Значення і розвиток бджільництва

Реферат

Поряд з запилювально-медовим напрямом послідовно розвивається розплідницький, основою якого є виробництво пакетів та бджолиних маток для потреб господарств і реалізації бджолярам-любителям. Щорічно на Україні одержують понад 700 тис. маток, у тому числі понад 150 тис. племінних і близько 40 тис. пакетів.

Запилювальний виробничий напрям бджільництва характерний для обмеженої кількості господарств, які утримують бджіл з метою запилення плодових культур у промислових садах та овочів (в основному огірків у тепличних господарствах). Під час утримання в теплицях значна частина бджолиних сімей знесилюється й гине, тому їх вартість повністю або частково відносять на собівартість основної продукції теплиць. Відтворюють загиблі бджолосім'ї за рахунок тих, яких використовують для виробництва меду.

Бджільництво медотоварного виробничого напряму розвивають там, де багата кормова база, що забезпечує високий медозбір. Для України цей напрям не характерний. Лише на пасіках гірських районів Карпат з обмеженою площею під посівами сільськогосподарських комахозапилюваних культур головну увагу зосереджують на одержанні меду з лісових медоносів — липи, малини тощо. Кращі сорти меду, в тому числі і карпатський гірський та малиновий, були відзначені золотими медалями на Міжнародній виставці в Ерфурті.

Набуває розвитку бджільництво комплексного виробничого напряму, основним завданням якого є підвищення рентабельності галузі за рахунок збільшення виробництва та реалізації меду, воску, прополісу, квіткового пилку, маточного молочка, пакетів бджіл, племінних маток тощо. Особливого значення у вирішенні цих питань має забезпечення безвідхідного утримання бджолиних сімей та ефективного їх використання протягом пасічницького сезону на запиленні ентомофільних культур.

Комплексне використання бджіл організовано на багатьох пасіках.

Україна — зона інтенсивного землеробства, де медоносні ресурси обмежені, а умови для розвитку бджільництва та одержання меду й інших продуктів неоднакові. Але, використовуючи досягнення науки та передового досвіду (високу маневреність пасік у період медозбору, ефективне використання племінного потенціалу тощо), господарства досягають високих виробничих показників.

Високих медозборів досягають у господарствах зони Лісостепу, де в основному зосереджені посіви гречки, еспарцету, однорічних та багаторічних бобових трав. Майже половина виробництва меду припадає на Вінницьку, Черкаську, Харківську, Київську, Полтавську і Сумську області. У зоні Степу медозбір значно нижчий. В окремі роки, при сприятливих погодних умовах, високі медозбори мають господарства Миколаївської та Донецької областей. У Кримській області, де бджіл використовують в основному для запилення, медозбори порівняно невисокі.

У зоні Полісся майже щорічно високі медозбори одержують господарства Чернігівської та Житомирської областей, де поширені посіви гречки, еспарцету, буркуну та інших нектароносних культур.

Зона Карпат — одна із тих, де медозбори невисокі, хоча в сприятливі роки продуктивність бджолосімей підвищується. На пасіках Закарпатської області продукцію одержують у гірських районах з лісових медоносів, у низинних — з однорічних та багаторічних бобових трав.

Селекційна робота з бджолами на Україні проводиться по єдиному плану, який передбачає повніше використання племінного потенціалу.

Кіровоградська область є зоною чистопородного розведення української степової породи бджіл. Тут здавна проводиться робота по збереженню в чистоті цієї породи, яка є однією з кращих. Зона щороку розширюється.

Бджолорозплідники Житомирської області, а також пасіки деяких господарств північних районів України займаються поліпшенням і розведенням бджіл поліської популяції середньоросійської породи.

Любительське бджільництво на Україні за осталні роки набуло великого значення. Створені обласні та районні товариства бджолярів-любителів, які виробляють понад 60% всієї продукції бджільництва на Україні. Свої зусилля вони спрямовують на забезпечення населення високоякісними продуктами бджільництва.

У перспективі організація присадибного бджільництва допоможе повніше використати медозбірні ресурси країни, а також сприятиме розширенню кормової бази, використанню племінного потенціалу та створенню умов розвитку пакетного бджільництва як однієї з форм забезпечення потреб пасічників у бджолосім'ях.

Наша країна має багаті ресурси нектару і добрий генофонд медоносних бджіл. Необхідно повніше використовувати нектароносні польові угіддя, зайняті соняшником, еспарцетом, люцерною, ріпаком, гречкою та іншими важливими сільськогосподарськими культурами. Підвезення пасік до їх площ збільшує вихід продукції з 1 га, тобто не тільки меду, а й підвищує врожайність ентомофільних культур.

Збільшенню виробництва товарного меду сприяє також впровадження нових високонектарних сортів сільськогосподарських культур, селекційно-племінна робота на пасіках, промислова технологія ведення бджільництва.