Збирання корму бджолами

Реферат

У дослідах встановлено зростання кількості нош бджолиної сім'ї протягом першої половини сезону. Так, ранньою весною, коли цвіте різнотрав'я, лісові та інші рослини, усі збирачки за один день роблять в середньому 20—40 тис. вильотів з вулика. Тривалий період, поки відбувається заміна складу сім'ї і нарощування молодих бджіл, інтенсивність льоту мало змінюється і в сприятливі дні кількість бджолиних нош може досягти 50 тис. Чимало бджіл зайнято обігріванням гнізда, годівлею личинок та іншими внутрішньовуликовими роботами. Ось чому в період росту сім'ї важливо для збільшення продуктивності льотної діяльності утеплювати гнізда, розміщувати пасіки в захищених місцях ближче до медоносних рослин, не завантажувати бджіл чищенням комірок у старих стільниках. У ранньолітній період (із зацвітанням білої акації, еспарцету чи інших медоносів) льотна діяльність помітно активізується. Кількість бджолиних нош у середньому на сім'ю досягає 60 тис., а в окремі роки наближається до 70 тис. за день.

Найбільший обсяг роботи по заготівлі корму виконує сім'я у другій половині червня та першій декаді липня. В умовах посереднього медозбору за день здійснюється близько 100 тис. вильотів, а в окремі роки продукція однієї сім'ї складається з 110 тис. бджолиних нош.

Збирачки приносять у медовому зобику від 30 до 60 мг нектару. Якщо середня ноша, залишена у вулику кожною, становитиме 40 мг, то для одержання 1 кг свіжої продукції потрібно здійснити 25 тис. вильотів, а на 6 кг — 150 тис. При дальшому зростанні медозборів інтенсивність льоту посилюється. В районах медово-товарного бджільництва Далекого Сходу збір меду на одну сім'ю за день досягає 20 кг і більше. Для перенесення його необхідно до 500 тис. вильотів.

Високопродуктивній льотній діяльності влітку сприяють велика сила сім'ї, наближення її до рослин, що цвітуть, найбільше вивільнення бджіл від виховання розплоду в період бурхливого і сильного медозбору, полегшення вентиляції гнізда і захист вуликів від надмірного нагрівання сонцем, забезпечення порожніми стільниками для меду. Як тільки відцвітуть високопродуктивні медоноси і сім'ї дещо виснажаться у другій половині літа, льотна активність їх зменшується. За день у гніздо починає надходити 60—70 тис. нош, а потім менше 30 тис.

З усіх факторів, що найбільше впливають на активність льоту бджолиних сімей і заготівлю корму, першорядне значення має медоносна база. За сприятливих умов, але різних запасів нектару в зоні розміщення пасік на території нашої країни продуктивність сім'ї за день змінюється від найменших кількостей до 33 кг.

Звичайно, бджоли неоднаково ставляться до наявного в природі корму. Вони віддають перевагу такому нектару, в складі якого міститься близько 50 % цукру. Але така концентрація буває не завжди. Із збільшенням кількості води продуктивність льоту знижується, тому що принесена зайва вода в гнізді випаровується і готового меду буде менше. Рідкий нектар менш привабливий для бджіл. Вони перестають його збирати, коли вміст цукру нижчий 5 %. Реакція бджіл різних порід на цукристість корму неоднакова. За науковими даними, мобілізаційні танці серед карпатських бджіл спостерігаються при вмісті 8 % цукру у знайденому кормі, сірих гірських кавказьких і крайнських — 10, італійських — 11, українських степових — 18 і середньоросійських — при 20 %. Результати цих дослідів свідчать, що за умов небагатої кормової бази найактивніша реакція на медозбір у карпатських бджіл. Вони пристосувалися до швидкої мобілізації на збирання корму навіть тоді, коли цукру в нектарі небагато. Середньоросійські бджоли проявляють високу продуктивність там, де є можливість вибору рослин з більш концентрованим нектаром, тобто в багатших медозбірних умовах. Минаючи рідкий корм, вони краще використовують льотну енергію і створюють великі запаси меду. Така особливість кормодобувної діяльності у них виробилась в процесі еволюції при просуванні на північ, де в лісових районах літом цвітуть високопродуктивні медоноси. Протягом короткого теплого періоду їм доводиться заготовляти великі запаси меду. Ось чому рекордні медозбори в умовах бурхливого нектаровиділення зареєстровано на пасіках, де розводять середньоросійських та українських степових бджіл (до 450 кг за сезон на 1 бджолосім'ю).

Швидкість роботи бджіл на квітках та кількість зібраного сім'єю корму залежить від багатьох умов, насамперед від величини нектарної краплини, її доступності та масиву рослин, що цвітуть. Наприклад, у погожі дні бджола робить близько 13 льотів, а при погіршенні погоди — 7. В одних випадках їй доводиться наповнювати зобик за 1/3 год, в інших — затрачати 37 хв, відвідуючи десятки, а іноді й сотні квіток. Чим довше бджола перебуває на квітці, тим більше всмоктує нектару. Наприклад, за 1 хв вона встигає відвідати 42 квітки буркуну, 8 — вишні, 5 — малини. Поодиноко і рідко розміщені квітки потребують додаткових затрат часу на перельоти.

Густий нектар у квітках хоч і приваблює бджіл, проте гальмує висмоктування. Таке явище спостерігається тоді, коли надворі спека і низька вологість повітря. При концентрації понад 70 % цукру в нектарі бджоли перестають відвідувати квітки.

Найбільш сприятлива температура для льотно-збиральної роботи в межах 16—32 °С. Підвищення її понад 34 °С не тільки негативно позначається на виділенні нектару, а й змушує сім'ю переключатись на охолодження гнізда (посилене принесення води і вентиляція) й скупчуватись зовні біля льотка.

Більшість бджіл при збиранні нектару відвідують рослини в радіусі до 1 км. У дослідах на масивах польових медоносів лише 3,7 % збирачок виявлено на відстані від вулика понад 3 км. Щоб ефективніше використати нектарні ресурси на великих площах та не допускати зайвих відвідувань порожніх квіток, необхідно розміщувати сім'ї невеликими групами: в умовах бідної кормової бази — до 40, при середньому медозборі — 70 і лише там, де цвітуть високопродуктивні медоноси на значних масивах, — по 100 сімей і більше на одному точку.

У звичайних умовах бджола починає льотно-збиральну діяльність через три тижні після народження і зайнята нею до кінця життя. В більш ранньому віці вона бере участь у переробці принесеного корму іншими збирачками та виконує багато внутрішньовуликових робіт. Початок сильного медозбору зумовлює перерозподіл співвідношення льотних і нельотних бджіл у сім'ї. До збирання нектару додатково залучаються бджоли молодшого віку. Зареєстровано випадки початку льотної діяльності з п'ятиденного віку. Тимчасово в період заготівлі меду сім'я обмежує інші види роботи. Це свідчить про першорядне значення вуглеводистого корму для життя медоносних бджіл. Він є запасом енергії не для окремої особини, а для сім'ї в цілому. Кожна бджола, яка живе в період цвітіння рослин, встигає заготовити 5 г меду для загального споживання. З усіх інстинктів збирання нектару — найголовніший вид діяльності. Ніщо не може так активізувати сім'ю, як знайдений бджолами великий запас нектару. Тільки на його збирання залучається більше половини бджіл вулика. Крім того, переробкою нектару ще зайняті тисячі й тисячі молодих бджіл. При надто сприятливій погоді бджоли однієї сім'ї можуть приносити у гніздо 1 ц нектару протягом трьох днів.

Збирання пилку — менш інтенсивний процес і за кількістю принесеної в гніздо продукції, і за кількістю зайнятих бджіл. Тривалі досліди свідчать, що активність заготівлі білкового корму не пов'язана із загальним рівнем льотної діяльності сім'ї. Запаси пилку в природі не стимулюють льотної активності так, як виділення нектару рослинами. В той час, коли масове цвітіння високопродуктивних медоносів зумовлює максимальну льотну роботу, збирання пилку не тільки не зростає, а навіть зменшується, особливо під час інтенсивного медозбору. Наприклад, під час цвітіння білої акації надходження нектару в гніздо сім'ї досягає 5—7 кг, а кількість бджіл з обніжжям зменшується до 4—5 % від загальної кількості збирачок корму. Таке явище спостерігається при сильному нектароношенні липи і деяких інших рослин.

Найбільше пилку бджоли приносять весною, коли сім'ї ростуть і, готуючись до медозбору, вирощують багато розплоду. У пошуках білкового корму з вуликів вилітає від 1/3 до половини збирачок. В окремі періоди обніжжя буває у 60, а то й у 80 % льотних бджіл. Як тільки сім'я ліквідує гострий дефіцит білкового корму, бджоли переключаються на збирання нектару. Невеликий запас перги в гнізді підтримується роботою в середньому 15—20 % бджіл-збирачок.

Великі запаси білкового корму в природі протягом всієї еволюції медоносних бджіл виробили здатність пластичності сім'ї щодо збирання його залежно від пори року та умов льотної діяльності. Пилок, необхідний для задоволення потреб сім'ї, бджоли, як правило, знаходять на рослинах майже весь сезон. Заготовляти великі запаси його не доводиться, бо залишений на зиму без прикривання медом він швидко псується і потребує додаткових затрат на чищення комірок. При нестачі білкового корму у вуликах і за умов, які перешкоджають регулярному поповненню його запасу (1—2 стільники), з сім'ї навіть під час медозбору частина бджіл вилітає для роботи на пиляках квіток. Наприклад, якщо перед медозбором через нельотну погоду запаси перги вичерпались, то на її заготівлю вилітає понад 20 % збирачок, які в нормальних умовах могли б збільшити запаси меду. Тому для забезпечення високої продуктивності сімей з метою максимальної мобілізації льотної енергії на збирання нектару слід підтримувати запаси перги на певному рівні.

Білок — основа життя бджіл, а нестача його загрожує нормальному функціонуванню та існуванню. Виживання сім'ї з часу її формування стало більше залежати від вуглеводистого корму як джерела запасу енергії, велика кількість якої потрібна для забезпечення необхідних умов у гнізді. Сім'ї частіше гинуть від нестачі меду, ніж перги. Зрідка, коли витрачається білковий корм (через несприятливі погодні умови, значні зміни складу рослинності), бджоли деякий час можуть прожити, навіть припинивши виховання розплоду. При нестачі ж меду сім'я гине відразу.

Сім'я медоносної бджоли на сучасному етапі еволюції досягла високого рівня організації свого існування, залишивши далеко позаду інші види комах. Вона здатна пристосовуватись до різноманітних умов клімату і медозбору, змінювати свою чисельність, темп відтворення потомства, витрачання корму, рівень льотної роботи. Для бджолиної сім'ї як біологічної і господарської одиниці властиве рідкісне явище високого потенціалу продуктивності.

Глибоке розуміння біологічних явищ у бджолиній сім'ї сприяє одержанню більшої кількості меду, воску та інших корисних продуктів.