Племіна робота у бджільництві спрямована на поліпшення біологічних і господарсько корисних ознак бджіл. Її ведуть з матками і трутнями, а одержані результати позначаються на працездатності робочих бджіл і всієї сім'ї. В основу племінної роботи покладено вчення про спадковість і мінливість. Останню ділять на фенотипову і генотипову. Більш цінна спадкова мінливість. Проте в практиці встановити, яка з них має місце в певному випадку, важко. Наприклад, така важлива ознака бджолиних сімей, як продуктивність, формується під впливом взаємодії різноманітних сезонних явищ у біології бджолиної сім'ї, її спадкових властивостей та умов зовнішнього середовища. При оцінці бджолиних сімей слід розрізняти господарсько корисні ознаки, які визначаються фенотипом, і племінні якості, які визначаються спадковими особливостями бджіл, тобто генотипом. Фенотип бджолиних сімей оцінюють за допомогою обліку господарсько корисних ознак, генотип — за якістю потомства. Племінні якості бджолиних сімей можуть проявлятись повністю лише при створенні оптимальних умов утримання, догляду та годівлі. Бджолині сім'ї слід утримувати у вуликах однакової системи, в їх гніздах повинно бути достатньо високоякісних кормів, слід запобігати зльотам, нальотам бджіл, а також не переставляти рамки з вулика у вулик. На кожній пасіці потрібно вести зоотехнічний і племінний облік. Необхідно забезпечити парування маток в умовах, ізольованих від інших пасік, або вести племінну роботу на пасіках суцільно в радіусі 15 км. Поліпшенням бджіл повинні займатись на кожній пасіці, а його форма визначає напрям виробництва пасіки. На товарних пасіках господарств масовий відбір спрямовують на створення численних груп високопродуктивних сімей, у бджолорозплідницьких господарствах — на створення ліній і міжлінійних гібридів, а на племінних фермах займаються масовим розмноженням, випробуванням і вдосконаленням племінних чистопородних бджіл. |