Племінна робота у бджільництві

Реферат

Відбір і підбір у бджільництві. Відбір — це система заходів щодо виділення кращих за господарсько корисними ознаками бджолиних сімей для дальшого їх розмноження. Його проводять восени. За комплексом господарсько корисних ознак усі сім'ї пасіки розділяють на три групи. До першої відносять понад 10 % бджолиних сімей, найкращих за зимостійкістю, силою, розвитком, медовою і восковою продуктивністю, стійкістю проти захворювань, нерійливих, а також з ознаками, характерними для чистопородних бджіл, яких розводять на пасіці; до другої — бджолині сім'ї, які мають середні господарсько корисні ознаки і до третьої — до 10 % бджолиних сімей з найнижчими господарсько корисними ознаками. Сім'ї цієї групи вибраковують, а пасіку поповнюють за рахунок сезонного приросту.

Бджолині сім'ї першої групи використовують для виведення трутнів і маток. Останніми замінюють маток у другій групі і забезпечують формування нових сімей.

Підбір полягає у паруванні маток з трутнями для одержання потомства з ознаками бажаного типу. Розрізняють однорідний і різнорідний підбір. На початку племінної роботи застосовують різнорідний. При цьому парують маток і трутнів з різними господарсько корисними ознаками для їх поєднання. Після виділення бджолиних сімей бажаного типу переходять до однорідного підбору з метою закріплення в потомстві одержаного поєднання ознак. Потім періодично чергують різнорідний підбір з однорідним для підтримання життєздатності бджолиних сімей на певному рівні і поліпшення їх господарсько корисних ознак.

Методи розведення. У бджільництві застосовують чистопородне розведення для одержання потомства від парування матки і трутня однієї породи і схрещування, в результаті якого потомство одержують від парування маток і трутнів різних порід.

Чистопородне розведення. Цим методом вдосконалюють наявну породу бджіл на основі відбору, підбору сімей, а також поліпшення умов утримання та годівлі. Крім того, прагнуть стійко закріпити корисні ознаки бджолиних сімей у потомстві.

При чистопородному розведенні можливе неспоріднене і споріднене парування. Неспоріднене парування особин — основа чистопородного розведення. На племінних пасічницьких фермах вдаються до спорідненого парування для закріплення виняткових спадкових ознак.

Основною метою чистопородного лінійного розведення бджолиних сімей є перетворення цінних якостей окремих видатних бджолиних сімей у групові. Найбільш вдалі поєднання ліній дають основу для виділення нових ліній і поліпшення генеалогічної структури породи в цілому.

Лінія у бджільництві — група бджолиних сімей (не менше 5 тис.), які походять від певної матки-поліпшувачки і подібні з нею за господарсько корисними і біологічними ознаками. На пасіці, як правило, декілька сімей-рекордисток. Проте родоначальницею лінії може стати лише та матка, потомство якої в декількох поколіннях не поступатиметьея за продуктивністю та іншими цінними ознаками перед родоначальницею. Щоб виділити на пасіці матку-поліпшувачку, від 3—5 сімей-рекордисток виводять не менше 30—40 маток-дочок і оранізовують їх парування з трутнями кращих сімей. Це необхідно для оцінки племінних якостей сімей-рекордисток при порівнянні їх дочок між собою та іншими матками пасіки. Для цього на пасіці формують однакові за кількістю і якістю групи бджолиних сімей і в сім'ї кожної групи підсаджують маток-дочок однієї рекордистки. Для всіх груп створюють однакові умови годівлі та утримання.

На основі виробничо-контрольного обліку комплексу господарсько корисних ознак бджолиних сімей порівнюють середні показники дослідних груп між собою і з групою сімей, де використані звичайні матки. Для дальшого розмноження залишають маток-дочок, які мали вищу продуктивність, ніж звичайні матки і матки-дочки останніх рекордисток. Інших маток-рекордисток, дочки яких не проявили в сім'ях поліпшувального ефекту, вибраковують. Від сімей-поліпшувачок необхідно вивести найбільшу кількість маток для заміни в інших сім'ях. Потім проводять внутрілінійну роботу. При цьому завдання спеціалістів полягає в підтриманні найкращих спадкових задатків родоначальниці і в постійному вдосконаленні лінії, спрямованому на поліпшення її господарсько корисних ознак. Цього досягають вдалим підбором кросів лінії і типів парування, в результаті яких можна також виділити нові лінії.

Схрещування — метод найшвидшого впливу на породу, що збагачує спадковість, підвищує життєздатність організму і його пристосованість до умов утримання. Успіх схрещування залежить від правильного вибору порід, якості бджолиних маток і трутнів, годівлі та утримання помісних бджолиних сімей. Застосовують декілька варіантів схрещування: ввідне, відтворне, перемінне і промислове.

Ввідне схрещування, або прилиття крові, необхідне для вдосконалення породи в бажаному напрямі при чистопородному розведенні. Наприклад, на певному етапі роботи маток поліпшуваної породи схрещують з трутнями поліпшувальної. Потім маток із сімей-помісей парують з трутнями основної породи. Потомство розводять «в собі». Помісей другого покоління, що відповідають поставленим вимогам, використовують як чистопородних.

Відтворне схрещування застосовують для виведення нових порід бджіл. Розрізняють просте, коли схрещують між собою дві породи, і складне, якщо схрещують більше двох порід. Воно дає змогу поєднати цінні якості нових порід і розвивати нові ознаки.

Перемінне схрещування придатне для одержання користувальних бджолиних сімей і помісей, яких використовують для племінних цілей і створення нових порід.

Промислове схрещування використовують для одержання високопродуктивних сімей на товарних пасіках господарств. Грунтується воно на явищі гетерозису — значному підвищенні життєздатності і продуктивності помісей першого покоління. Проявляється він при схрещуванні різних порід, проте не всіх, визначається поєднанням цінних ознак вихідних порід. Підвищенню продуктивності бджолиних сімей сприяє промислове схрещування таких порід: сіра гірська кавказька X карпатська, сіра гірська кавказька X середньоросійська, далекосхідна X карпатська, далекосхідна X середньоросійська, середньоросійська Х карпатська, середньоросійська Х крайнська. Використовують лише помісей першого покоління, оскільки в наступних продуктивність знижується.

Технологія промислового схрещування полягає в тому, що на пасіку завозять три плідні бджолині матки, наприклад карпатської породи, і підсаджують у сильні відводки. За 10 днів до завезення маток виділяють не менше п'яти батьківських сімей місцевої породи. Від сімей з підсадженими матками виводять нових маток і організовують їх парування з місцевими трутнями. В наступні роки роботу необхідно вести так, щоб забезпечити виведення маток від завезеної породи і їх парування з місцевими трутнями. Якщо на пасіці використовують лише помісних бджіл, слід періодично завозити маток для материнських і батьківських сімей. Крім того, через два роки після їх завезення можна застосовувати зворотне схрещування. В цей період користувальні сім'ї матимуть чистопородних трутнів завезеної породи, з якими можна парувати маток, одержаних з високопродуктивних місцевих сімей. При використанні зворотного схрещування необхідно заміняти старих маток у сім'ях всієї пасіки. Таким чином, від двох порід бджіл можна постійно одержувати сім'ї — помісі першого покоління.