Виведення бджолиних маток

Реферат

На матковивідній пасіці ведуть журнал огляду нуклеусного парку. Оскільки не всі нуклеуси перебувають в однаковому стані, при заповненні журналу користуються умовними позначеннями.

Оцінка маток. Молодих маток бонітують за комплексом господарсько корисних ознак, основною з яких є жива маса. На основі візуального визначення величини маток ділять на п'ять груп: дуже великі, великі, середні, нижчесередні і дрібні. Дрібних і нижчесередніх вибраковують, а залишають великих, дуже великих і зрідка середніх.

Матка повинна мати велике, округле по боках, поступово звужене черевце, рівномірне забарвлення і великі груди. Коротку з тупим черевцем, нерівномірно забарвлену і з сильно загостреним черевцем матку вибраковують.

Якість плідної матки оцінюють за ступенем відкладання яєць. Високоплідні матки відкладають яйця без пропусків, розміщують їх у центрі денця комірки в одному й тому ж напрямку. Печатний розплід у таких маток суцільний. Маток, що дають неякісний розплід, вибраковують.

Мічення маток. Чистопородним маткам обов'язково ставлять на грудному щитку кольорову мітку, що полегшує їх знаходження в сім'ях і допомагає проводити тиху заміну маток, а також розрізняти їх за походженням і віком. Для мічення використовують кольорові емальові фарби або спеціально виготовлені мітки з фольги, пластмаси. Фарбу наносять за допомогою пензлика діаметром 1—1,5 мм так, щоб не забруднити інші частини тіла матки і щоб мітка була не більшою 2 мм в діаметрі.

Фіксують маток спеціально виготовленим ковпачком із картонного кружечка діаметром 50 мм і висотою 4 мм, з одного боку якого натягнуті нитки у вигляді сітки розміром 3x8 мм. Матку обережно накривають ковпачком, притискують до стільника і швидко наносять фарбу.

Досвідчені пасічники не користуються ковпачком, а обережно фіксують матку великим і вказівним пальцями однієї руки, другою наносять мітку.

Підсаджування маток у бджолині сім'ї. Найбільше яєць відкладають матки в перші два роки життя. Тому своєчасна заміна їх має велике значення для підвищення продуктивності сімей.

Успішній підсадці маток сприяє тепла тиха погода, в яку спостерігається принесення нектару бджолами у вулики. Краще підсаджувати маток увечері, коли бджоли менш активні. Охоче бджоли приймають маток весною. Пізніше, перед головним медозбором, коли сім'ї перебувають у ройовому стані, підсадити матку особливо важко. Найлегше це зробити у період головного медозбору. Добре приймають маток молоді бджоли. Сім'ї, що мають відкритий розплід, приймають добре плідну матку і погано неплідну. З подовженням періоду перебування сім'ї без матки її підсадження ускладнюється. Оптимальним вважають підсадження матки через 3—6 год після осиротіння сім'ї.

Підсаджування матки за допомогою сітчастого ковпачка полягає в накриванні її на стільнику, де бджоли тільки що вийшли, а печатний розплід на виході і є порожні комірки та з кормом. Якщо в сім'ї, куди підсаджують матку, немає розплоду, його беруть з іншої сім'ї. Ковпачок вдавлюють в стільник так, щоб старі бджоли не могли зайти під нього. Через три доби матку, яка почне відкладати яйця і буде прийнята бджолами, випускають. Іноді це роблять самі бджоли.

Підсаджування матки за допомогою кліточки Титова. Кліточку з маткою поміщають між двома рамками з розплодом, де є мед. Через 1—2 доби перевіряють поведінку бджіл. Якщо вони сидять на кліточці спокійно і намагаються годувати матку, один з отворів кліточки відкривають і заклеюють вощиною. З часом бджоли прогризуть вощину і випустять матку.

Підсаджування матки за допомогою однорамкового сітчастого ізолятора. В однорамковий сітчастий ізолятор поміщають стільник з печатним розплодом на виході і медом, попередньо струсивши бджіл, і пускають матку. Ізолятор розміщують в центрі гнізда. Через 3—4 доби рамку з ізолятора виймають і ставлять на те місце, де вона була в ньому. Цей спосіб дає добрі результати при підсадці маток у несприятливі умови, в сім'ї, що довго були без маток, і маток, одержаних поштою.

Підсаджування маток у штучні відводки. Цінних, а також одержаних по пошті маток доцільно підсаджувати спочатку у відводок, сформований із бджіл тієї сім'ї, де передбачено провести заміну матки. Для цього з основної сім'ї роблять невеликий відводок на 3—4 рамки з молодими бджолами і зрілим печатним розплодом. Розташовують його поряд із сім'єю, а матку поміщають під великий сітчастий ковпачок. Після прийняття матки відводком у вулику основної сім'ї вилучають матку і виймають перегородку, що дає змогу бджолам об'єднатись.

Вільне підсаджування матки. Бажано, щоб підсаджувана матка перебувала в одному фізіологічному стані із замінюваною (неплідна на неплідну, плідна на плідну). В сім'ї відшукують стільник із маткою, яку забирають, а на її місце випускають підсаджувану і ставлять рамку в гніздо на попереднє місце.

Підсаджування матки із застосуванням ароматизації гнізда сім'ї різними речовинами чи наркотизації бджіл. Після видалення старої матки гніздо сім'ї збризкують сиропом, ароматизованим м'ятними або іншими краплями. Матку пускають на одну з центральних рамок і також збризкують, а вулик закривають. Способи вільного підсаджування маток дають добрі результати, як правило, при сприятливих погодних і медозбірних умовах.

Пересилання маток поштою. Основні матковивідні господарства сконцентровані в південних районах, а тому маток доводиться пересилати в різні кінці України. Для цього використовують спеціальні дерев'яні кліточки, які мають відділ, куди кладуть спеціальний корм (канді) і прикривають папером з отвором, та відділ для матки з бджолами. Обидва відділи з'єднані між собою і закриваються зверху прозорою кіноплівкою та фанерною кришкою. З обох боків кліточки є поздовжні щілини шириною 2 мм і глибиною 5 мм для проходження повітря. Перед заселенням кліточки її кормовий відділ парафінують, заповнюють канді і прибивають кіноплівку разом з кришкою. Канді виготовляють так: 1 кг меду розтоплюють при 60 °С на водяній бані, в емальовану посудину насипають 3 кг цукрової пудри, в центрі роблять ямку і вливають мед. Суміш місять доти, поки вона не перестане прилипати до рук. Готове канді має блискучу вологу поверхню.

Матку заселяють в кліточку з використанням кіноплівки. Між плівкою і кришкою вкладають паспорт, де зазначають адресу відправника, номер пасіки, породу матки, дату відбору з нуклеуса або виходу з маточника. На кришці кожної кліточки з чистопородними матками ставлять штамп «Чистопородна». Всі відомості про матку, пасіку і господарство, де вона виведена, можна проставляти на кришці кліточки у вигляді штампа.

Кліточки з матками упаковують в посилки, на які наклеюють етикетки з адресою замовника та відправника. Крім того, етикетка повинна мати обов'язкові написи: «Верх! Обережно! Живі бджоли! На сонці не держати!». Підготовлену таким чином посилку з ветеринарним свідоцтвом здають на пошту для доставки замовнику.

Інтенсифікація репродукції бджіл і племіннних маток, основою якої є зростання обсягу виробництва пакетних бджіл і відселекціонованих маток за рахунок впровадження науково-технічного прогресу, підвищення рівня організації виробництва, ефективнішого використання технічних, матеріальних і трудових ресурсів.

Результатом інтенсифікації бджільництва є збільшення виробництва меду — найціннішого дієтичного і лікувального продукту. Високих показників досягають впровадженням на пасіках високопродуктивних відселекціонованих місцевих (карпатських і степових українських) бджіл, які найбільш пристосовані до місцевих кліматичних і медозбірних умов. Первинною репродукцією маток відселекціонованих ліній карпатських бджіл займаються Мукачівський і Чернівецький бджолорозплідники, вторинною —- Ворошиловградський, Кримський і Черкаський бджолорозплідники. Вони щороку виводять понад 30 тис. плідних маток. Репродукцією високопродуктивних люцернових бджіл ліній української степової породи, відселекціонованих Українською дослідною станцією бджільництва, займаються на ряді пасік Знам'янського району Кіровоградської області і в Гадяцькому районі Полтавської області, де виводять близько 5 тис. маток, що недостатньо для задоволення існуючого попиту. Збільшити виведення племінних маток місцевих бджіл можна шляхом розширення їх репродукції на існуючих розплідниках і організації нових, на яких застосовувати передову технологію виробництва. Ця технологія передбачає щеплення личинок віком до 12 год, яких одержують в ізоляторах на 1—3 рамки; постановку не більше 24 личинок на виховання у сім'ї-виховательки через кожні три дні; використання сімей-виховательок протягом 15 днів після відбору матки; наявність у сім'ї-виховательці розплоду різного віку і її підгодівлю в безвзятковий період о 8-й і 13-й годині по 0,2 л 50 %-ного цукрового сиропу; використання 4-місних нуклеусних вуликів на дві рамочки розміром 1/4 гніздової; використання термостата для інкубації маточників.

Значний резерв збільшення виробництва бджолорозплідницької продукції — в залученні пасічників-любителів до матковивідної і пакетної справи. Вони можуть швидко підняти рівень виробництва бджоломаток і бджолопакетів. Наприклад, на пасіках любителів Закарпаття в останні роки щорічно виводять більше 15 тис. маток і формують близько 20 тис. пакетів для реалізації за межі області. Цьому передувала цілеспрямована організаторська робота спеціалістів обласної бджолоконтори в останні дванадцять років. До того ж розплідницький напрям матеріально вигідний і може давати прибуток у 2—4 рази вищий порівняно з тим, який одержують лише за мед.

Спеціалізація на розведенні бджіл вигідна всім пасікам у всіх зонах. Так, у міжгосподарських підприємствах близько 6 % сімей від усіх громадських пасік України, а вони щорічно реалізують близько 30 % нових сімей і бджолопакетів. За даними науковців, рентабельні лише ті бджолопідприємства, які формують не менше 25 % бджолопакетів від основних сімей.