Організація запилення бджолами сільськогосподарських культур

Реферат

На 1 га посіву повинно бути у вуликах на пасіці: 200 (250)x100x4=80—100 тис. бджіл. Оскільки частина їх флоромігрує, та враховуючи інші перешкоди, норма на 1 га посіву буде 2—3 бджолосім'ї. Рекомендовано таку кількість бджолосімей для запилення 1 га ентомофільних культур: гречка — 2—3; груша, яблуня, слива, малина — 2; вишня, черешня, коріандр — 2,5—3; еспарцет — 3—4; конюшина червона — 3—4; люцерна — 5—10; соняшник, насінники овочевих культур — 1, баштанні — 0,5.

Розрахункові норми збільшують при слабких бджолиних сім'ях, віддалених від місця запилення понад 0,5—1 км, сильному нектаровиділенні, малій площі запилення та помітній флороміграції бджіл. Користуючись пилкоуловлювачем або знаючи колір обніжжя, зібраного із запилюваної культури, на льотку вулика підраховують процент обніжжя з інших рослин. Якщо він значний, то відносно до цього збільшують норму бджолиних сімей.

Під час цвітіння запилювальну роботу бджіл контролюють підрахунком кількості бджіл на 100 м² у самому віддаленому від пасіки місці. Їх повинно бути на гречці — 200—250, конюшині — 100, соняшнику — 80, люцерні — 200—600 шт.

Планування підвезення та розміщення бджолиних сімей. Планування є необхідною умовою організації ефективного використання бджіл на запиленні сільськогосподарських культур. Цей елемент агротехнології зазначається в річних планах господарства по рослинництву і технологічних картах ентомофільних культур.

Строки цвітіння дають змогу використовувати одні і ті ж сім'ї на запиленні різних культур та на медозборі з них.

Для більшої наочності такі показники, як строки цвітіння, потреба в бджолиних сім'ях на запилення окремих культур, агроном-насінник зображає діаграмою, доповнюючи та супроводжуючи її графіком перевезення пасіки і планом розміщення її на запилюваних посівах. Графік перевезення пасіки складають з урахуванням плану землекористування, площі запилюваного масиву, природної дальності польоту бджіл, плану використання пестицидів у боротьбі з шкідниками сільськогосподарських культур, наявності конкурентної флори та ін.

На запилюваних масивах бджолині сім'ї розміщують по 50—60 з таким розрахунком, щоб віддалений кінець масиву, який охоче відвідують бджоли, був від пасіки не далі, як 500 м. Якщо ж ці рослини бджоли відвідують погано, то не далі 300 м. У зв'язку з цим спосіб розміщення бджолиних сімей залежить від розміру запилюваної площі, її конфігурації, виду запилюваної культури, інтенсивності відвідування її бджолами, норм бджолиних сімей на одиницю площі посіву. Наприклад, квадратна ділянка, довжина однієї сторони якої не перевищує 500—700 м, запилюється пасікою, розміщеною з одного боку поля, а при поганому відвідуванні культури бджолами — з обох сторін. Біля вузької, шириною не більше 500 м, але видовженої ділянки бджолині сім'ї розміщують з одного боку на віддалі 1 км. Якщо ширина такої ділянки понад 500 м, то сім'ї розміщують з обох довгих сторін з розрахунком на зустрічне запилення. На великих масивах спеціалізованих господарств бджолині сім'ї розміщують по краях поля групами і безпосередньо на площі, для чого роблять прокоси шириною 3—4 м.

У господарствах Кельменецького району Чернівецької області на площі соняшнику, де вулики розміщували рівномірно по всьому полю, одержали урожай 22 ц/га; а там, де вони стояли в одному місці — 17,8 ц.

Строки підвезення на запилення і флороміграція бджіл. Своєчасним підвезенням бджіл передбачається почати запилення з перших найбільш продуктивних квіток та запобігти флороміграції бджіл, тобто відвернення їх на інші медоноси. У зв'язку з цим строк підвезення залежить від наявності і сили конкурентів, від приваблюючої сили квіток запилюваної культури.

Якщо немає умов для флороміграції, що частіше буває в зоні інтенсивного землеробства, бджіл підвозять перед цвітінням культури, як роблять у Латвії при запиленні конюшини, або з появою перших поодиноких квіток. В інших випадках підвозять бджіл на початку цвітіння.

Коли запилювану культуру бджоли відвідують погано (конюшина, люцерна), відразу застосовують методи примусового стимулювання роботи бджіл на цій культурі.

Запізніле підвезення бджіл призводить до зниження урожаю. Коли під час цвітіння бджоли завантажені роботою біля пасіки, вони інтенсивно відвідують квітки, але недалеко від неї. Враховуючи цю властивість бджіл, рекомендують замінювати запилювальні пасіки в процесі цвітіння для посилення запилення тоді, коли бджіл недостатньо в господарстві або їх робота на запиленні послабилась. Це можна застосувати при розміщенні пасік на платформах.

Організація запилення сільськогосподарських культур на орендній основі. Нині це стає основною формою організації технологічного процесу. Вона офіційно оформлюється по установленій формі однорічним договором між постачальником бджіл і замовником. Ними можуть бути господарства або бджолярі-любителі. Цей договір зобов'язує постачальника використати на запиленні сім'ї, що по якості відповідають договору, правильно їх розмістити на масиві, доглядати їх під час запилення, посилюючи роботу бджіл на запиленні.

Замовник сплачує орендну плату відповідно до договору, за 7 днів до прибуття пасіки припиняє обробку рослин пестицидами і надалі не проводить їх в радіусі 3—5 км від пасіки. Поки пасіка стоїть на запиленні, замовник забезпечує її охорону в нічні часи.

Такі договори укладають також між господарством і пасічниками, коли вони працюють на підряді.

Досвід орендної форми організації запилення в господарствах нашої держави свідчить про її вигідність як для замовника, який користується бджолами, не турбуючись про їх утримання цілий рік, так і для власника бджіл, що одержує плату за проведене запилення.

Економічна ефективність запилення бджолами і заходи його стимулювання. Підвищення врожайності ентомофільних культур і збільшення грошових надходжень за їх реалізацію очевидні в кожному господарстві, де використовують бджіл на запиленні цих культур. Показником ефективності є чистий доход, тобто різниця між реалізаційною вартістю виробленої продукції і затратами на її виробництво.

Розрахунки показують, що орендна плата за запилення рослин — це лише 15—20 % вартості додаткового урожаю, яку одержує господарство від запилення бджолами. В Заліщицькому районі Тернопільської області господарства у 1986 p., використовуючи бджіл, одержали урожай понад 30 ц/га гречки, чистий прибуток становив 1,3—1,4 тис. крб. з 1 га посіву.

Господарство, яке здає своїх бджіл в оренду, додає виручену суму до реалізаційної вартості виробленої продукції або виключає з витрат бджільництва. Такі розрахунки підвищують чисті доходи, що позитивно позначається на розвитку галузі, оплаті праці пасічників.

Концентрація і спеціалізація, а також існуючі багатогалузеві господарства потребують ще науково-економічної оцінки бджільництва як цеху запилення в рослинництві.